Саллі Ренд

Саллі Ренд (англ. Sally Rand; (англ. Sally Rand; 3 квітня 1904(1904-04-03)[1][2][3], Elkton, Гікорі, Міссурі, США — 31 серпня 1979(1979-08-31)[1][2][3], Глендора, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська виконавиця еротичних танців, артистка бурлеску[4], ведетта[en] і киноактриса. Найбільше запам'яталась глядачам виконанням танців з віялами (до 213 см у діаметрі) і з бульбашками (до 152 см у діаметрі; зріст актриси становив 155 см).(англ. Sally Rand; 3 квітня 1904(1904-04-03)[1][2][3], Elkton, Гікорі, Міссурі, США — 31 серпня 1979(1979-08-31)[1][2][3], Глендора, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США)[5] Часто виступала під псевдонімом Біллі Бек.

Саллі Ренд
англ. Sally Rand
Ім'я при народженні англ. Helen Gould Beck
Народилася 3 квітня 1904(1904-04-03)[1][2][3]
Elkton, Гікорі, Міссурі, США
Померла 31 серпня 1979(1979-08-31)[1][2][3] (75 років)
Глендора, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
  • серцева недостатність
    • Громадянство  США
    Діяльність акторка, кіноакторка, танцюристка
    Роки діяльності з з 1925
    У шлюбі з Tod Robbinsd
    IMDb nm0709491
    Нагороди та премії
     Саллі Ренд у Вікісховищі

    Біографія

    Гелен Гоулд Бек (справжнє ім'я артистки) народилася 3 квітня 1904 року у містечку Элктон (штат Міссурі, США), хоча деякі джерела стверджують, у Нью-Йорку.[6][5][7][8] Батько — Вільям Бек, випускник Військової академії, полковник у відставці. Мати — Нетті Бек, шкільна вчителька, деякий час працювала газетною кореспонденткою.

    З 13 років дівчина почала грати ролі другого плану в театрах Канзас-Сіті. Закінчила коледж «Колумбія», паралельно відвідуючи курси балету і драматичного мистецтва, після чого вирішила поїхати до Голлівуду. Невдовзі після прибуття туди, дівчина була прийнята акробаткою до Цирку братів Рінглінг.

    З 1925 року почала зніматися в кіно у відомого режисера Сесіля Блаунта Де Мілля, котрий дав артистці милозвучний псевдонім Саллі Ренд[9][5][4].

    Активно знімалася протягом трьох років, з явившись за той час у 24 фільмах, але з появою звукового кіно значно знизила свою кінематографічну активність, переключившись на еротичні танці. Одним найпомітніших її виступів стало стрип-шоу на Всесвітній виставці в Чикаго 1933 року. "Енциклопедія «Чикаго» писала про це так: «Ренд — талановита акторка, з гарним почуттям гумору, вкладала у свій номер більше сенсу, ніж готовий був сприйняти середній глядач — це виступ створювався як пародія на заможних дам з вищого світу Чикаго, що витрачають величезні суми на сукні в той час, коли більшості американців в умовах Великої депресії не вистачало грошей навіть на звичайний одяг». Якось під час проведення виставки Ренд була заарештована чотири рази за один день: за «непристойні танці з віялами»; за те, гола скакала на білому коні вулицями Чикаго (насправді артистка була одягнена, але її одяг створював повну ілюзію оголеності; цей номер називався «Леді Годіва»); за те, що предстала перед публікою голою, хоча й густо розписаною[10] Максом Фактором[11].[12] Більшість еротичних виступів Ренд проходили під звуки Clair de lune Бергамської сюїти.

    У 1939 і 1940 роках Ренд виконувала головну роль у постановці «Оголене ранчо Саллі Ренд» на Міжнародній виставці «Золота брама» в Сан-Франциско: тут на ній і дівчатах її трупи були лише кобури і поліцейські значки[6][13]

    У 1946 році Ренд була заарештована в Сан-Франциско за виступ у непристойному вигляді (оголеною) в клубі «Савой». Невдовзі вона була відпущена під підписку про невиїзд під час розгляду справи, і суддя вказав, що на той час вона не може бути повторно заарештована за таке ж правопорушення. Не дивлячись на це, через декілька ночей вона знову була заарештована в том ж клубі за тим же звинуваченням, незважаючи на те, що цього разу на ній була довга спідня білизна і велика стрічка з написом «Цензура ПДСФ».[14][15] Censored S.F.P.D.) Суддя Деніел Р. Шумейкер зняв з Ренд всі звинувачення, заявивши: «будь — хто, хто бачить щось непристойное в її танці, має збочене уявлення про мораль»[6].

    На початку 1950-х років Ренд відправилась у турне по Середньому Заходу у складі трупи з 17 артистів. Вони давали вистави на місцевих ярмарках і в маленьких театрах. Ренд продовжувала давати свої вистави з віялами до початку 1970-х років, коли їй вже було під 70 років. У 1972 році вона взяла участь у «ностальгійному ревю» «Велике шоу 1928 — го року», що успішно пройшло на багатьох великих майданах США, включаючи Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку. Підбиваючи підсумок своєї 40-річної кар'єри, Ренд сказала: «Я не була без роботи з того дня як зняла штани»I haven't been out of work since the day I took my pants off).[16]

    Саллі Ренд померла 30 серпня (деякі джерела заявляють, 31 серпня) 1979 року у пресвітеріанській лікарні «Футгілл» у місті Глендора (штат Каліфорнію) від серцевої недостатності[17]. Прийомний син артистки Шон повідомив, на момент смерті Ренд була винна різним людям і організаціям досить велику суму грошей, але у справу втрутився її товариш, співак Семмі Девіс, котрий покрив її борги на суму 10 000 доларів (бл. 38 500 доларів у цінах 2019 року). Похована на цвинтарі Окленд Меморіал Гарденс.[18][19]

    Особисте життя

    Саллі Ренд була одружена чотири рази, всі її шлюби закінчилися розлученнями:

    1. Кларенс Аарон «Тод» Роббінс (1888—1949), дати заключення шлюбу і розлучення невідомі (до 1942 року). Єдиний з її чоловіків, хто мав відношення до кінематографу: він був маловідомим сценаристом, активним у 1925—1932 роках.[20]
    2. Тьоркел Гріно, у шлюбі з 6 січня 1942 по 30 червня 1945 року.
    3. Гаррі Фінкельштейн, у шлюбі з 1949 по 1950 роки.
    4. Фред Лалла, у шлюбі з 12 серпня 1954 по 16 серпня 1960 року.

    Вибрана фільмографія

    Своїх дітей у Ренд не було, але була усиновлена дитина на ім'я Шон (нар.. 1947 або 1948). Невідомі ані точні дати його життя, ані коли і де артистка його усиновила. Відоме лише, що на момент смерті Ренд був одружений і мав двох дітей.[17]

    • 1925 — Кравчиня з Парижу / The Dressmaker from Paris — манекен (в титрах не указана)
    • 1925 — Моделі П'ятої авеню / Fifth Avenue Models — манекен / танцівниця (в титрах не указана)
    • 1925 — Дорога у вчорашній день / The Road to Yesterday — епізод (у титрах не вказана)
    • 1925 — Хоробре серце / Braveheart — Саллі Вернон
    • 1926 — Жиголо / Gigolo — туристка в Парижі
    • 1927 — Ніч кохання / The Night of Love — циганка-танцівниця
    • 1927 — Цар царів / The King of Kings —рабиня Марії Магдалини (у титрах не вказана)
    • 1927 — Орел, що бореться / The Fighting Eagle — фройляйн Герц
    • 1928 — Жінка проти світу / A Woman Against the World — Мейзі Белл
    • 1928 — Дівчина в кожному порту / A Girl in Every Port — дівчина в порту Бомбея
    • 1932 — Хресне знамення / The Sign of the Cross — дічина, яку з'їв крокодил (у титрах не вказана)
    • 1934 — Болеро / Bolero — Аннетт, танцівниця з віялами
    • 1936 — Велике шоу / The Big Show — артистка на ярмарці
    У ролі самої себе
    • 1952 — Яка моя лінія? / What's My Line? — таємнича гостя (у випуску Sally Rand)
    • 1957 — Сказати правду / To Tell the Truth (у випуску від 12 березня)
    • 1963, 1967 — Вечірнє шоу Джонні Карсона / The Tonight Show Starring Johnny Carson (у 2-х випусках)


    • 1927 — одна з 13 фіналісток конкурсу WAMPAS Baby Stars
    • після 1990 — включена до Зали слави бурлеску (посмертно)[9]
    • у м. Сент-Джозеф (Міссурі) існує приватний музей Саллі Ренд[5]

    У популярній культурі
    • У 1941 році на екрані вийшов мультфільм «Голівуд відпочиває», у котрім присутня стриптизерка з кулею на ім'я Салі Стренд.
    • У 1979 році світ побачила повість Тома Вулфа «Хлопці що треба». У ній Саллі Ренд виконує свої відомі танці з віялами для перших американських астронавтів та інших знаменитостей на барбекю в Космічному центрі Х'юстона («…астронавти спостерігали за давніми стегнами цієї шестидесятирічної жінки…» — …astronauts' observing this sixtyish woman's ancient haunches…). В екранізації 1983 року роль Ренд виконала маловідома актриса Пеггі Девіс.[21]

    Примітки
    1. SNAC — 2010.
    2. Find a Grave — 1995.
    3. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
    4. Земекис, Лесли. {{{Заголовок}}}. — Делавэр : Skyhorse, 2013. — ISBN 978-1-62087-691-6.
    5. Кен Веянд. Sally Rand Museum recalls ‘fan-tabulous fan dancer’ (англ.) на сайте discoverypub.com, лютий 2007
    6. Sally Rand Trial: 1946 (англ.) на сайте encyclopedia.com
    7. Штир Рейчел.  — Oxford University Press, 2004. — С. 148. — ISBN 978-0-19-512750-8.
    8. Голд, Сильвиан (27 червня 2004). The Figure Behind the Fan: Celebrating Sally Rand. The New York Times. Процитовано 22 жовтня 2019.
    9. Who's Who in Burly-Q: Sally Rand (1904—1979) (англ.) на сайті burlesquehall.com
    10. Майк Бимиш. Wall of Fame Profile: Damon Allen Ahead of his Time (англ.) на сайті bclions.com, 18 июля 2013 Архивировано из первоисточника 23 сентября 2015
    11. Бастен, Фред E.  — Нью-Йорк : Arcade Publishing, 2012. — ISBN 978-1-61145-135-1.
    12. Ганц, Шеріл Р.  — University of Illinois Press, 2006. — С. 16—26, 161—164. — ISBN 978-0-252-07852-1.
    13. Sally Rand (1904—1979) (англ.) на сайті sfmuseum.org
    14. Сайдс, Джош.  — Oxford University Press, 2009. — ISBN 978-0-19-970339-5.
    15. Show Bar and Rand's Post Bond: Latter's not AGVA Enough. Billboard 58. 22 червня 1946. «Sally Rand's new San Francisco nitery, Club Savoy, has put up $1,750 with AGVA as a bond to cover the Slate Brothers' salaries»
    16. Марк Витали. Dance Skin (англ.) на сайте wttw.com, 24 вересня 2013
    17. Sally Rand Dies of Heart Failure. The Tuscaloosa News. с. 2. Процитовано 22 жовтня 2019. // The Tuscaloosa News // 30 августа 1979
    18. Behind the Burly Q, 2010 (IMDb, Metacritic, Rotten Tomatoes)
    19. Калькулятор инфляции доллара США (англ.)
    20. Кларенс Аарон «Тод» Роббинс на сайті IMDb (англ.)
    21. Пегги Дэвис на сайті IMDb (англ.)
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.