Сапфір (газоконденсатне родовище)

Знаходиться за 74 км від узбережжя нільської дельти в районі з глибинами моря 300-499 метрів.[1]

Розташоване в межах ліцензійної ділянки West Delta Deep Marine, права на яку належать консорціуму в складі BG Group (50%) та малайзійської Petronas (50%, у 2003 році викупила частку компанії Edison, котра представляла ExxonMobil та Qatar Petroleum). Безпосередньо роботи провадяться через компанію-оператора Burullus Gas, половина в якій належить місцевій Egyptian General Petroleum Corporation (EGPC, 25%).[2]

Відкрите у 2000 році внаслідок буріння свердловини Sapphire-1, яка на тестуванні показав реpультат у 1 млн м³ газу та 1100 барелів конденсату на добу.[3] Наступного року спорудили оціночні свердловини Sapphire-2 та Sapphire-3. Остання, пробурена до глибини 2900 метрів у 15 км на схід від перших двох, пройшла газонасичені інтервали, що належать одразу до двох родовищ – Саффрон та власне Сапфір.[4] Вуглеводні виявлені у відкладеннях нижнього пліоцену.[5] Колектори – пісковики, що утворились в каналах колишньої великої системи каньйонів.

Розпочата у 2005 році розробка родовища стала третім етапом проекту West Delta Deep Marine (після запуску Скараб/Саффрон та Сіміан/Сієна). При цьому ввели в експлуатацію 8 свердловин, підключених до двох підводних маніфольдів М1 та М2. Останні з’єднані між собою, а від М1 веде трубопровід діаметром 650 мм до газопровідного вузла на Скараб, звідки продукція може подаватись по трубопроводах діаметром 900 та 600 мм до ГПЗ Буруллус (та далі на Ідку ЗПГ) або по газопроводу діаметром 900 мм на ГПЗ Розетта (та далі на завод із зрідження газу SEGAS).

В 2009 році до М2 підключили маніфольд родовища North Sequoia, через який в подальшому під’єднали новий маніфольд Сапфір М3. Останній, а також приєднаний безпосередньо до М1 маніфольд М4 станом на середину 2010-х років обслуговували 8 нових свердловин, дві з яких з особливо високим тиском працюють через спеціальний пристрій HIPPS – High integrity pressure protection systems.[6]