Сардурі II

Сардурі II (Сардурі, син Аргішті,Сидурі II,Седурі II,Сардур II) — останній цар Урарту періоду розквіту держави Урарту. Час правління 764—735 рр. до н. е. Поразка урартської армії під командуванням Сардурі II від ассирійського царя Тіглатпаласара III в 735 році до н. е. поклала початок занепаду Урарту.

Сардурі II
Цар Урарту
Правління 764 до н. е. — 735 до н. е.
Попередник Аргішті I
Наступник Руса I
Біографічні дані
Народження 8 століття до н. е.
Смерть 735 до н. е.
Діти Руса I
Батько Аргішті I
 Медіафайли у Вікісховищі

Правління Сардурі II з 764 по 744 рік до н. е.
Урарту під час першої половини правління Сардурі II

Зійшовши на престол в 764 році до н. е., Сардурі II продовжив політику свого батька Аргішті I із розширення кордонів Урарту. Завоювання попередників Сардурі II Менуа і Аргішті I, зробили Урарту наймогутнішою державою Передньої Азії. Потужна урартська армія була перебудована за передовим ассирійським зразком, а самі ассирійці (через розширення меж Урарту) були відрізані від стратегічних поставок коней і заліза. Сардурі II здійснив безліч успішних військових походів для розширення кордонів. Багато які з ранніх походів відбувалися в Закавказзі, де урарти майже не зустрічали опору. Під час цих походів Сардурі II легко захоплював полонених[1] та військові трофеї. Можливо, що могутність Урарту цього періоду вселили зайву самовпевненість в Сардурі II і його бойових командирів. Наприклад, бойова зброя цього періоду виготовлялася із великою кількістю прикрас, і, хоча урарти давно володіли технологією виробництва залізної зброї і залізними рудниками, багато зброї вироблялося із бронзи[2].

До середини свого правління Сардурі II здійснив також похід у прикордонну з Ассирією країну Манна, який, можливо, спровокував Ассирію на підготовку війни проти Урарту. Літопис Сардурі II повідомляє:

Бог Халді виступив зі своєю зброєю, …, кинув їх перед Сардурі, сином Аргішті. Халді могутній, зброя бога Халді — могутня. Виступив в похід Сардурі, син Аргішті. Сардурі говорить: Я пішов, я виступив в похід на країну Манна, країну я завоював, міста спалив і зруйнував, країну я розорив; чоловіків і жінок викрав в країну Біаінілі. Цитадель міста Дарбані, укріплену, в бою я завоював, цю країну до моєї країни я приєднав[3].

Правителі сусідньої Ассирії до 744 року до н. е. були не в змозі перешкодити урартам в їх завоюваннях.

Правління Сардурі II з 744 рік до н. е. по 735 рік до н. е
Урарту під час другої половини правління Сардурі II

У 744 році до н. е.. в сусідній з Урарту Асирії відбулися політичні зміни. Відносно мирних правителів Ашшур-дана III (період правління 772—755 рр. до н. е. .) і Ашшур-нірарі V (період правління 754—745 рр. до н. е.). змінив рішучий Тіглатпаласар III, який негайно розпочав боротьбу за відновлення Асирією колишнього панування в Передній Азії. Тіглатпаласар III провів ряд реформ в ассирійській армії і почав успішні бойові дії на західних кордонах Урарту, спрямовані на повернення Ассирії контролю над торговими шляхами в Малу Азію, відібрані урартами при царі Менуа. В 735 році до н. е.. відбувся вирішальний бій між ассирійською та урартською арміями на західному березі Ефрату. Ассирійці розбили урартську армію і захопили велику кількість полонених і різні трофеї. Сардурі II, який командував урартською армією, втік із поля бою в столицю Урарту Тушпу, а Тіглатпаласар III продовжив військовий похід вглиб Урарту. Ассирійський літопис повідомляє:

Сардурі урарта в Турушпі, його головному місті, я замкнув, велике побоїще влаштував перед міськими воротами, зображення моєї величчі встановив я навпроти міста. 60 мір шляху по великій країні Урарту зверху донизу переможно я пройшов і не зустрів суперника. Країни Уллуба і Хабху, розташовані у підніжжя гори Нал, я завоював цілком і включив до кордону Ассирії[4].

Обставини смерті Сардурі II залишаються до кінця нез'ясованим. Мабуть, він був убитий ассирійцями при облозі Тушпи. Значна поразка від ассирійців відкинула Урарту в хаос, багато областей негайно повстали проти центральної влади Тушпи. У житті держави Урарту настав занепад, який поступово закінчився її загибеллю.

Фрагмент бронзового сагайдака із написом Сардурі II

Література
  • Піотровский Б.Б. Ванское царство (Урарту) / Орбелі Й.А. — Москва : Видавництво Східної літератури, 1959. — 286 с. — 3500 прим.
  • Мелікішвілі Г. О. Урартські клиноподібні написи = Урартские клинообразные надписи. — Москва : Издательство АН СССР, 1960.

Примітки
  1. Біля 50 тисяч в 3 походах
  2. Останній факт до самовпевненості не має ніякого стосунку. Залізо витісняло бронзу поступово в тому числі й у виготовлені зброї.
  3. Переклад Г. А. Мелікішвілі з книги:Мелікішвілі Г. А.Урартские клинообразные надписи, Видавництво АН СРСР, Москва, 1960
  4. Компіляція Б. Б. Піотровський на підставі перекладу С. М. Баціевой з німецького дослівного перекладу («Rost P.», Die Keilschrifttexte Tiglat-Pilesers III, Leipzig, 1893). Російський переклад опубліковано в збірнику: Дьяконов І. М. Ассиро-вавілонські джерела з історії Урарту / / Вісник древньої історії, 1951, № 2 — № 4
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.