Сатурн-1Б

«Сатурн 1Б» (англ. Saturn IB) — американська ракета-носій, модернізована версія ракети-носія Сатурн-1, що має значно потужніший другий ступінь, S-IVB. На відміну від більш раннього Сатурна-1, ракета-носій Сатурн-1Б могла вивести командний і службовий відсіки або місячний модуль космічного корабля Аполлон на низьку навколоземну орбіту. Тому вона використовувалася для випробувань корабля Аполлон, поки ракета-носій Сатурн V ще не була готова. Пізніше застосовувалася в програмах Скайлеб і «Союз»—«Аполлон».

Сатурн-1Б
Призначення Ракета космічного призначення
Виробник Chrysler (S-I),
Douglas (S-IV)
Країна  США
Розміри
Висота 55,0 м
Діаметр 6,52 м
Маса 590,000 кг
Ступенів 2
Вантаж
Вантаж на
LEO		 15 300 кг
Споріднені ракети
Історія запусків
Космодроми LC-34, LC-37 та LC-39B
Всього запусків 9
Невдалих 0
Частково невдалих Перший ступінь
Двигуни 8 x H-1
Тяга 6,700 кН кН
Питомий імпульс 289 секунд с
Тривалість горіння 150 секунд с
Паливо Гас/О2
Другий S-IVB ступінь
Двигуни 2 x RL-10
Тяга 133 кН кН
Питомий імпульс 433 секунд с
Тривалість горіння 430 секунд с
Паливо Гас/О2
26 лютого 1966
Останній запуск 15 липня 1975

Історія створення

22 червня 1962 заступник директора НАСА по пілотованим космічним польотам Джозеф Ши представив Раді з управління пілотованими космічними польотами результати вивчення схеми місячної експедиції.

В цей же день Рада, розглянувши пропозицію, одностайно вирішила:

  • політ на Місяць з використанням ракети «Сатурн С-5» і стикування на місячній орбіті є найбільш прийнятним;
  • необхідно негайно розпочати роботи по двоступеневій ракеті «Сатурн С-1В» (майбутня «Сатурн-1В») з запуском в середині 1965;
  • необхідно негайно розпочати роботи по місячному модулю;
  • продовжити роботи по ракеті «Нова».

Ці рішення були повідомлені керівництву НАСА. 28 червня 1962 нарешті було досягнуто повне порозуміння і в керівництві НАСА, про що було офіційно заявлено 11 липня 1962 року в Вашингтоні. Ця заява поклала край всім розбіжностям і відкрила пряму дорогу для робіт по місячній експедиції зі стикуванням на місячній орбіті, хоча ще майже півроку тривали спроби Консультативного комітету з науки при Президентові США (PSAC) змінити позицію НАСА.

Такий вибір пояснювався більш ранньою можливою датою посадки на Місяць в порівнянні з іншими схемами і меншою (на 10-15 %) вартістю. Крім ракети «Сатурн С-5» для польотів на орбіті навколо Землі передбачалося використовувати двоступеневу ракету «Сатурн С-1В», другий ступінь якої являв би собою третій ступінь S-IVB від ракети «Сатурн С-5». У той же час повинні тривати дослідження за варіантом прямої схеми з екіпажем з двох осіб і ракетою «Сатурн С-5», а також по ракеті «Нова».

Створення ракети-носія «Сатурн С-1В» було ініційовано за наполяганням Роберта Гілрута, який вважав, що для випробувань командного модуля корабля «Аполлон» на навколоземній орбіті ракета «Сатурн С-1» або «Сатурн-1» явно слабенька.

Конструкція

Ракета-носій «Сатурн С-1В» (згодом її назвали «Сатурн-1В») являла собою подальший розвиток ракети «Сатурн-1» і призначалася спочатку для відпрацювання командного модуля штатної комплектації, як в безпілотному, так і пілотованому варіантах.

Перший ступінь S-IB відрізнявся від аналогічного для «Сатурна-1» збільшеним об'ємом паливних баків і наявністю 8 форсованих двигунів H-1 тягою 93 тонни кожен.

Другий ступінь S-IVB був оснащена одним двигуном J-2 фірми «Рокетдайн», що працює на рідкому кисні і водні, з тягою 102 тонни. Він був уніфікований з третім ступенем ракети «Сатурн-5». При стартовій вазі 570 тонн ракета-носій «Сатурн-1В» могла виводити на орбіту корисний вантаж масою 18 тонн.

Використання

Перший запуск цієї ракети відбувся 26 лютого 1966 року.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.