Свято-Георгіївська церква (Єгорівка)

Свято-Георгіївська церква — чинна церква в Єгорівці. Парафія належить до Одеської єпархії Православної церкви України.

Свято-Георгіївська церква
46°43′17″ пн. ш. 30°24′02″ сх. д.
Тип споруди православний храм
Розташування  Україна, Єгорівка
Початок будівництва 1825
Кінець будівництва 1827 (195 років)
Належність Православна церква України
Єпархія Одеська єпархія ПЦУ
Адреса вул. Георгіївська, 3,
с. Єгорівка, Одеський район, Одеська область
Епонім Юрій (Георгій) Змієборець
Свято-Георгіївська церква (Єгорівка) (Україна)
Свято-Георгіївська церква (Єгорівка) (Одеська область)

Історія храму

Георгіївську церкву почав будувати в 1825 році генерал-лейтенант, інженер Ферстер, на честь якого першопочатково називалось село[1].

З 1877 року церкву очолював Ієремія Симеонов Юсипенко. Це було його перше місце ведення служби.

Виконувачем обов'язків псаломщика в 1902 році після Ананія Голубовського[2] став Димитрій Ніколаєв Ніколаєв. Перше місце ведення служби.

У 1906 році церква розташовувалась у Куртівській волості Одеського повіту Херсонській губернії. Парафіянами були росіяни (979 чоловіків та 940 жінок) з містечка Єгорівка (Фестерове), селищ Михайлівка, Вікторівка, Оленівка, Єнкулішина, Фоминка, Христіанівка, Одрадівка, Гроссулівський Хутор, Донцова, Мала Ферстерівка, Єлисаветка, Погонатова; дач Дмитріївка, Потапова, Вибойченка.

При церкві була церковно-парафіяльна школа, в якій навчалось 32 хлопця та 13 дівчат.

Капітал церкви сягав 2000 рублів.

У церкві вели службу священник та псаломщик. Священником був Ієремія Симеонов Юсипенко (72 роки), з нижчого відділення Кишинівського духовного училища, законовчитель та завідувач церковно-приходської школи, вдовець. Кар'єру почав у 1850 році на посаді діячкома, 1855 — диякон, 1877 — священник. Плата в парафії становила 300 рублів. Псаломщиком був Димитрій Ніколаєв Ніколаєв (24 роки), звільнився з 2-го класу Вороніжської Духовної Семінарії, холостий. Кар'єру почав у 1902 році. Плата від парафії — 100 руб. Разом мали 101 десятину церковної землі[3].

На 1911—1914 рік церква, яку очолював священник Михайло Короткий, відносилась до Северинівської благочинної округи[4][5].

У 1919 році помер Михайло Короткий, його було поховано біля храму. Новим священником став Анастасій Михайлович Березський.

Наприкінці 1930-х церкву закрили, поряд розташовані надгробки місцевих священників зруйнували[6]. Дзвіницю та куполи розібрали, а приміщення пристосували під клуб[7].

За часів румунської окупації в церкві знову почав проводити служби Анастасій Березський[8].

Примітки
  1. Историко-хронологическое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической. — Одесса: Городская типографія, 1848. — С. 85.(рос.)
  2. Памятная книжка для духовенства Херсонской епархіи. — Одесса: Типографія Е. И. Фесенко, 1902. — С. 174.(рос.)
  3. Справочная книга Херсонской епархіи. — Одесса: Типографія Е. И. Фесенко, 1906. — С. 66-67.(рос.)
  4. Памятная книжка Херсонской губерніи на 1911 годъ. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1911. — С. 153.(рос.)
  5. Памятная книжка Херсонской губерніи на 1914 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1914.(рос.) — С. 308.
  6. Березский Д.А. Жизнь простого человека : воспоминания / ред. П.Ю. Жданов. – Магадан : Изд-во «Охотник», 2015. — С. 74.(рос.)
  7. Березский Д.А. Жизнь простого человека : воспоминания / ред. П.Ю. Жданов. – Магадан : Изд-во «Охотник», 2015. — С. 136.(рос.)
  8. Березский Д.А. Жизнь простого человека : воспоминания / ред. П.Ю. Жданов. – Магадан : Изд-во «Охотник», 2015. — С. 410.(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.