Себезький національний парк

Південно-західна частина Себезького району, де розташований національний парк, по суті є горбистим ландшафтом льодовикового походження з багатьма озерами.[2] Територія лісиста зі сосновими, ялиновими, мішаними та вільховими лісами.[3] Парк займає південно-західний куточок району і межує з Латвією та Білоруссю. Центральне місто Себеж розташовано одразу на північ від парку, а південна частина міста розташована у парку. Більша частина території парку належить до басейну річки Велика, а деякі райони на півдні належать до басейну Даугави. Найбільші озера в межах парку — озеро Нечериця, озеро Себезьке та озеро Орно.[4]

Місцевість була заселена ще з античності. У середньовічну добу місцевість була під орудою міста Пскову. Люди спочатку оселялися на берегах озер, а згодом також заселяли простори між озерами. Починаючи з 15 століття, територія була суперечкою між Великим князівством Московським та Великим князівством Литовським, остаточно перйшовші під оруду Росії у 1772 році, під час Першого поділу Польщі. Вже до XV століття землі широко використовувались для ведення сільського господарства. Наприкінці 17 століття сільське господарство опинилося в кризі, частково пов'язано з Лівонською війною, а частково зі старими методами; вона повільно відновлювалася з 17 століття. У 19 столітті виробництво деревини значно скоротило лісові масиви; рибальство на озерах було звичайним явищем. У 1950-х роках багато боліт було осушено та перетворено на сільськогосподарські угіддя. На початку 1990-х років сільське господарство знову зазнало кризу, і було вирішено перетворити територію в національний парк, захищаючи культурні та природні ландшафти.[5]

У парку є 291 вид хребетних тварин, у тому числі два види Petromyzontiformes, тридцять видів риб, вісім видів земноводних, п'ять видів плазунів, 202 види птахів та 49 видів ссавців. До великих ссавців належать бурий ведмідь, рись, сірий вовк, кабан, лось та козуля.[6]