Севільська тайфа
Севі́льська та́йфа (ісп. і порт. Taifa de Sevilla), або Ішбілійська тайфа (араб. طائفة إشبيليّة, Ta'ifat-u Ishbiliyyah) — у 1023–1092 і 1144—1150 роках ісламська монархічна держава на Піренейському півострові зі столицею в місті Севілья (арабською — Ішбілія). Розташовувалася на землях сучасної південної Іспанії та південної Португалії. Одна із тайф-еміратів (князівств), які виникли після розпаду Кордовського халіфату. Знищена Альморавідами.
| |||||||||||||||||||||||||||
Історія
За правління бадахоського правителя Абдаллаха розпочалися тривалі війни Севільї із сусідньою Бадахоською тайфою[1]. Так, севільці під проводом Мухаммада в спілці з правителем Кармони взяли в облогу Бежу, розбили війська ібн-Тайфура із Мертоли, що йшли на підмогу обложеним, і здобули місто, вирізавши більшу частину його населення[1]. Один із синів Абдаллаха потрапив у полон і був конвойований до Кармони[1]. Він звільнився 1030 року (421 року за ісламським календарем), коли обидві сторони уклали мир[1].
Втім протистояння між Бадахосом і Севільєю продовжилося. Зокрема, 26 листопада 1033 року, або 15 листопада 1034 року (425 року за ісламськими календарем), коли син севільського правителя Ісмаїл повертався разом із Абдалаххом з військового походу на Леонське королівство, бадахосці по зрадницькі напали на нього в районі Ла-Паса[1]. Севільці були биті, а сам Ісмаїл ледве врятувався, вислизнувши до Оксоноби[1].
Примітки
- García Sanjuán, Alejandro. 'Abd Allah b. Muhammad b. Maslama b. al-Aftas // Diccionario Biográfico Español... Madrid: Real Academia de la Historia, 2009. Vol. 1.
Бібліографія
Монографія
- Guichard, Pierre. Historia de España/ 3, Al-Andalus: musulmanes y cristianos (siglos VIII - XIII). Planeta, 1989.
Довідники
- García Sanjuán, Alejandro. 'Abd Allah b. Muhammad b. Maslama b. al-Aftas // Diccionario Biográfico Español... Madrid: Real Academia de la Historia, 2009. Vol. 1.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Севільська тайфа