Селестина Галлі-Мар'є, перша виконавиця ролі Кармен

Селестина Галлі-Мар'є, перша виконавиця ролі Кармен — портрет в ролі оперної співачки, що створив французький художник Анрі Люсьєн Дюсе (1856—1895).

«Селестина Галлі-Мар'є, перша виконавиця ролі Кармен»

нім. Carmen
Творець:	Анрі Люсьєн Дюсе
Час створення:	1886
Розміри:	×
Матеріал:	олія на полотні
Зберігається:	Марсель, Франція

Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в опері «Кармен» (по новелі П. Мериме, 1874). Лібретто опери створив Людовик Галеві, брат дружини Жоржа Бізе, з якою він одружився 1869 року. Більша частина музики була написана за два місяці в передмісті Парижа — Буживаль, де родина мала дачний будинок.

Головну роль доручили співачці Галлі-Мар'є. Селестина Галлі-Мар'є не була задоволена хабанерою і композитор неодноразово переробляв її. Жорж Бізе ніколи не був у Іспанії, тому використав іспанську танцювальну музику, її теми. Тему хабанери він «запозичив» з твору іспанського композитора Себастьяна Іроде, що було тоді розповсюдженою практикою. Але зробив з неї музичний твір, що має самостійну вартість.

Опера створена за замовою керівництва театра Опера Комік в Парижі. Невеличкий театр обслуговував тоді театральні потреби добропорядних і обмежених буржуа. До того ж театр став місцем неофіційних зустрічей батьків, що шукали забезпечених женихів для власних доньок. Навіть їх ставлення до опер було регламентоване буржуазними смаками. Герої на сцені повинні були мати шляхетне походження, шляхетно поводились, красиво страждали, іноді могли померти — але тільки заради значної мети.

Вперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» — робітниця сигарної фабрики і солдат-найманець, правдиво розкриті переживання і пристрасті людей низкого, нешляхетного походження. В опері втілені іспанський національний музичний колорит, багатопластовість і розмаїтість народних сцен, напружений хід драматичних подій. На прем'єрі в театрі «Опера комік» (1875) «Кармен» була різко негативно зустрінута буржуазною публікою, що не побачила ні шляхетних персонажів, ні шляхетного поводження між закоханими. Неприйняття нової опери і обурення буржуа підтримала і тодішня буржуазна преса. Газети друкували статті, де оперу обзивали «соціальним сміттєзвалищем». Дикувата циганка і солдат, поведінка яких на межі патології, не могли навчити шляхетності добропорядних дочок з буржуазних родин. До того ж, неодружена ще Кармен гине заради свободи — власних почуттів… Цього не вибачили.

Фактичний провал у буржуазної публіки останнього зі своїх творів, його незначний «успіх» композитор переживав в Буживалі. Одного дня він купався в холодній річці Сена. І захворів на гнойну ангину. Стан хворого швидко погіршувався і 2 липня він втратив свідомість. 3 липня 1875 композитор помер. Поховання відбулося на цвинтарі Пер-Ляшез.