Семен Самійло Санґушко
Семен Самійло Санґушко (*1570 — 1638) — державний та військовий діяч Речі Посполитої. Був першим Санґушком, котрий уживав у діловодстві придомок «Любартович».
| Семен Самійло Санґушко | |
|---|---|
| Народився | 1570 |
| Помер | 1638 |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Діяльність | генеалог |
| Титул | князь |
| Посада | воєвода Вітебський, мстиславський каштелян |
| Термін | 1626—1638 роки |
| Попередник | Ян Завіша |
| Наступник | Ян Войцех Раковський |
| Конфесія |
православ'я католицтво |
| Рід | Сангушки |
| Батько | Андрій Сангушко |
| Мати | Софія Сапіга |
| У шлюбі з |
Анна Завіша Тереза Гонсевська |
| Діти | 3 сини і 3 доньки |
 Герб | |
Життєпис
Походив з українсько-литовського князівського роду Сангушків гербу Литовська Погоня. Син Андрія Сангушки, князя Ковельського, й Софії Сапіги. Народився 1570 року. Отримав домашню освіту, згодом навчався в Інгольштадському університеті. Визначався красномовством.
Оженився на представниці впливового роду Завіша. Брав участь у польсько-шведських війнах 1600—1611, 16617-1618, 1621—1626, 1626—1629 років. Першим серед Сангушків-Ковельських перейшов у католицтво, звинивши ім'я на польський манер — Шимон Самуель. У 1620-х роках після смерті дружини у 1619 році оженився вдруге.
Семен Самійло також був учасником походів під проводом Олександра Госевського та Станіслава Жолкевського проти Московського царства у 1609—1612 роках. Був учасником походу королевича Владислава у 1617—1618 роках на підкорення Москви. 1620 році отримує посади каштеляна мстиславського та маршалка оршанського.
1621 року стає каштеляном вітебським. 1623 року увійшов до складу комісії з розслідування вбивства уніатського архієпископа Полоцького Йосафата Кунцевича. 1626 року призначається на воєводу у вітебське воєводство. Обіймав цю посаду до самої смерті 1638 року.
Творчість та меценатство
Побудував замки «Білий Ковель» (в містечку Смоляни) і Горвель (в Речицькому повіті).
Зібрав велику бібліотеку, склав родовід Сангушків, виводячи свій рід від Любарта Гедиміновича (натепер ця теорія ставиться під сумнів). Ця генеалогія, написана на 8 пергаментових аркушах, вшита в молитовник Hore Dive Virginis Mariae secundum verum usum Romanum. Тепер знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.
Також займався малюванням і гравюрою.
Родина
1. Дружина — Анна, донька Юрія Завіши
Діти:
- Казимир (? — 1655)
- Єроним Владислав (1611—1657), епископ-суффраган віленський у 1644—1655 роках, єпископ смоленский у 1655—1657 роках
- Ян Владислав (? — 1652), полковник летючих гусар
- Катерина, дружина Яна Статкевича, хорунжого оршанського
- Христина, дружина Яна Миколая Рудоміна-Дусяцького, маршалка браславського
- Євфросіна, дружина Єжи Шверіна, королівського вдорянина
2. Дружина — Тереза, донька Олександра Корвін-Госевського, воєводи смоленського
Джерела
- Sokołowski M. Miniatury włoskie Biblioteki Jagiellońskiej i Modlitwenik Francuski ks. Samuela Sanguszki w Bibliotece Dzikowskiej. — Kraków, 1892. — S. 27
- Валерый Пазднякоў, Сангушкі // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2006. — 792 с.: іл. С. 540. ISBN 985-11-0315-2, ISBN 985-11-0378-0 (т. 2)
- Plewako St.J.: Rozgraniczenia wewnętrzne dóbr Małe Krzywicze w końcu XVI w. (obok Hrabstwa Rakowskiego xx. Sanguszków), Dziedzictwo Kresowe nr 8 (VI.2016)
- The Golden Horde: The Encyclopedia. The 3 tons / red. GP Pasha and others. Volume 2: Cadet Corps — Jackiewicz. — Minsk: Belarusian Encyclopedia, 2005. — 788 s.: Il. ISBN 985-11-0378-0.
- Rogulski J. Treści propagandowe herbu złożonego księcia Szymona Samuela Sanguszki z 1626 roku // Insignia et splendor. Heraldyka w służbie rodów szlacheckich i instytucji Kościoła. — Kraków, 2011. — S. 9–84