Вітебські воєводи

Воєвода вітебський — посадова особа Великого князівства Литовського, Речі Посполитої; місцевий урядник у Вітебському воєводстві, заступник великого князя та короля.

Вітебське воєводство мало трьох сенаторів якими були: воєвода вітебський, каштелян та єпископ вітебські.

Згідно з привілеєм великого князя Олександра Ягеллончика (пізніше цей привілей був підтверджений Сигізмундом I Старим), воєвода вітебський призначався великим князем лише за згодою місцевої шляхти. Після Люблінської унії (1569 р.) він сидів у сенаті Речі Посполитої, де посідав 25 місце за важливістю: після воєводи полоцького[1] та перед мазовецьким воєводою.

Намісники

До утворення Вітебського воєводства керування відбувалося через намісників:

Воєводи

Примітки

  1. (пол.) Jelski A., Województwo witebskie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom V: Kutowa Wola — Malczyce. — Warszawa, 1884. S.341.
  2. (пол.) Tadeusz Wasilewski, «Krzysztof Kiszka» // Polski Słownik Biograficzny, 19661967 — T.XII, S.510-511.
  3. (пол.) Jan Władysław Poczobut Odlanicki, «Pamiętnik», Warszawa 1987 — S.398.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.