Семичов Борис Володимирович

Борис Володимирович народився 8 листопада 1900 року в Санкт-Петербурзі.

У 1919 році, навчаючись в Петроградському політехнічному інституті, був мобілізований в армію генерала М. М. Юденича в кінну розвідку. У 1920 році інтернований з Польщі в Росію, де два роки пробув у таборах. Після виходу на свободу вступив до Ленінградського Державного Університету. У 1928 році закінчив індо-тибетське відділення Факультету суспільних наук ЛДУ. Учень академіка Ф. І. Щербатского.

З моменту закінчення університету прийнятий в Інститут вивчення буддійської культури на посаду наукового співробітника. Вільно володіючи санскритом, мовами палі й урду, тибетською, монгольською, польською, англійською, німецькою та французькою мовами, займається вивченням тексту Абгідгарма палійського канону.

Після реорганізації сходознавчих установ Академії Наук в 1930 році Бориса Володимировича зараховують до Інституту сходознавства Академії Наук СРСР. Влітку 1930 року, разом з експедицією Ботанічного музею АН СРСР, в якості тибетолога, Б. В. Семичов відправляється в Ацагатський Аршан (школу тибетської медицини, засновану Агваном Доржієвим в Бурятії) для вивчення традиційної тибетської медицини.

Пізніше Семичов входить до групи вчених, які досліджують колекцію тибетських медикаментів, привезену з Троїцькосавська. У 1933 році він публікує статтю, яка містить наклеп про представників тибетської медицини і особисто Агвана Доржієва в журналі Радянська Етнографія. Ця стаття надала владі СРСР можливість розправитися з ламами і викликала обурення колишніх колег Семічова по Інституту вивчення буддійської культури.

17 березня 1933 року Борис Семичов був заарештований і помилково звинувачений за статтею 58-4, 11 Кримінального Кодексу СРСР («був активним учасником контрреволюційної монархічної організації „Євразійців“»). 5 липня засуджений строком на п'ять років виправно-трудових таборів і засланий у табір в м. Кемь (Карелія).

У березні 1934 року переведений в табір у м. Лодєйне Поле. За клопотанням про помилування, Президія ЦК СРСР 22 травня 1935 року скоротила перебування в таборах до чотирьох років. Після звільнення Семічову не дозволяли відвідувати великі міста до середини 1950-тих років. У 1955 році Борис Володимирович влаштовується на посаду співробітника сектора буддології Бурятського інституту суспільних наук, де повертається до досліджень тибетської мови і літератури. За підтримки Ю. М. Реріха Семичов повертається до досліджень буддійських філософських трактатів.

Помер Семичов Борис Володимирович в Томську 15 січня 1981 року. Швидка допомога відмовила в госпіталізації, що і стало причиною смерті. Реабілітований у 1989 році.

• Матерія в палійській філософській літературі // ІАН СРСР. ОГН. 1930. № 5. С. 319—345;
• Нотатки про тибетські лікарські продукти // ДАН СРСР. Сер. В. 1930. С. 228—232 (разом з А. Ф. Гаммерман);
• Тибетська медицина в Бурят-МонгАССР // Радянська етнографія. 1932. № 5/6. С. 216—228;
• Про неологізми в тибетській мові // ЗБМНІІК. 1956. Т. 22. С. 126—134;
• Нова література Тибету: (Бібліогр. нотатки) // Там же. 1957. Т. 23. С. 247—249;
• Г. Цибіков — дослідник Тибету. Улан-Уде, 1957;
• Короткий тибетсько-російський словник. М., 1959 (разом з Ю. М. Парфіоновічем і Б. Д. Дандароном);
• Походження і сутність буддизму-ламаїзму. Улан-Уде, 1960 (разом з Р. Є. Пубаєвим);
• Про число елементів з різних палійських і тибетських філософських текстів // Праці БурКНІІ СО АН СРСР. Сер. сх. 1960. Вип. 3. С. 58-68;
• Про тибетсько-монгольський словник «Біг-йіг кхе-бай чжунго-не» // Там же. С. 235—260;
• Словник тибетсько-латино-російських назв лікарської рослинної сировини, що застосовується в медицині Тибету. Улан-Уде, 1963 (разом з К. Сєдлачек);
• Елемент свідомості: (За палійськими першоджерелами) // Праці Бурятського інституту суспільних наук. Сер. сх. Вип. 1. МІФЦА. С. 22-33; Васубандху. Абхідхармакоша. Гл. 1 і 2. Улан-Уде, 1980; Гл. 3. Улан-Уде, 1980 (разом з М. Г. Брянським; підг. тексту, пров., вступ, прим.);
• Matter according to the «Visuddhimaggo» of Buddhaghosa and the «Abhidhammasangaho» of Aniruddha // ИАН СРСР. ОГН. 1930. С. 319—345.

• Статья на сайте ИВР РАН