Юденич Микола Миколайович
Мико́ла Микола́йович Юде́нич (рос. Николай Николаевич Юденич; 18 (30) липня 1862, Москва, Російська імперія[1] — 5 жовтня 1933[1][2][…], Канни[3]) — російський генерал, головнокомандувач Північно-Західної армії.
| Юденич Микола Миколайович | |
|---|---|
| Юденич Николай Николаевич | |
 | |
| Народження |
18 (30) липня 1862 Москва, Російська імперія |
| Смерть |
5 жовтня 1933 (71 рік) Канни, Франція туберкульоз |
| Поховання |
 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Освіта | Академія Генерального штабу |
| Роки служби | 1879—1919 |
| Звання |
 Генерал від інфантерії |
| Командування |
Перша світова війна (січень 1915 — 31 травня 1917) Північно-Західна армія (5 червня — 28 листопада 1919) |
| Війни / битви | Російсько-японська війна, Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Памірські експедиції підрозділу Іоноваd, Битва при Сандепуd, Битва під Мукденом, Російсько-перська війна (1911), Сарикамишський бій, Битва при Манцикерті, Алашкертська операція, Битва при Кьопрюкьоїd, Ерзурумська битва, Трапезундська операція, Битва при Ерзінджаніd, Бітліська битва, Війна за незалежність Естонії і Наступ Північно-Західної армії восени 1919d |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
 Юденич Микола Миколайович у Вікісховищі | |
Біографія
Народився у дворянській родині колезького радника.
В 1881 закінчив Олександрівське військове училище в Москві. Після служби у військах та переведення до поручиків гвардії Юденич вступив до Академії Генштабу, закінчивши її по 1-му розряду в 1887. Служив у Варшавському і Туркестанському військових округах на важливих штабних посадах; командував бригадою, пізніше полком.
Під час Російсько-японської війни за відзнаку у битві під Мукденом нагороджений золотою зброєю з гравіюванням «За хоробрість». Тоді ж отримав поранення, після лікування в 1907 продовжив службу.
В 1913 у Тифлісі очолив штаб Кавказького військового округу, здобув звання генерал-лейтенанта. Приймав участь у військово-дипломатичних місіях з улагоджування відносин з Іраном, Туреччиною.
На початку Першої світової війни служив начальником штабу, з 1915 командував Кавказькою армією.
В 1916 успішно провів Ерзурумську (полонивши понад 13 000 турецьких солдатів і офіцерів) і Трапезундську операції, нагороджений Георгіївським орденом 2-го ступеня.
У травні 1917 відсторонений від командування і змушений піти у відставку.
В 1918 емігрував до Фінляндії. Зустріч зі знайомим з часів академії генералом Карлом Маннергеймом привела Юденича до думки організувати за кордоном боротьбу проти Радянської влади.
В 1919 призначений Олександром Колчаком головнокомандувачем Північно-Західної армії, сформованою російськими емігрантами в Естонії, і увійшов до складу Півічно-Західного уряду, яке мало укласти союз з балтійськими державами.
В 1919 призначив Олександра Родзянко своїм помічником. 23 листопада 1919 відправлений Юденичем до Англії для отримання фінансової підтримки, проте місія зазнала невдачі.
У вересні 1919 армія Юденича прорвала радянський фронт і підійшла до Петрограда, але, виступаючи з гаслом «Єдиної великої Росії», Колчак і Юденич не здобули підтримки від Фінляндії та Естонії і були відкинуті.
Емігрував до Великої Британії, відмовившись від політичної діяльності — не виступав публічно і відмовився зустрічатися з репортерами. Єдиною людиною, якій зробив візит, був Вінстон Черчілль.
Потім перебрався до Франції і влаштувався у Ніцці, купивши будинок на її передмісті Сен-Лоран-дю-Вар. Приймав участь у роботі російських просвітницьких організацій.
Помер в 1933 від туберкульозу легенів. Похований на російському цвинтарі Кокад.
Примітки
- Юденич Николай Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Encyclopædia Britannica
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119112353 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.