Сенявін Наум Якимович

Наум Якимович Сенявін (Близько 1680, Москва, Московське царство — 24 травня 1738, Очаків) — російський флотоводець, перший російський віцеадмірал (1727), батько адмірала О. Н. Сенявіна.

Сенявін Наум Якимович
Народився 1680[1]
Помер 24 травня 1738(1738-05-24)[1]
Очаків, Одеський повіт, Російська імперія
·чума
Країна  Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Велика Північна війна, Прутський похід і Облога Гданська
Військове звання віце-адмірал
Рід Senyavinsd
Батько Akim Senyavind
У шлюбі з Nenilla Yazykovad
Діти Alexei Senyavind, Fedosya Senyavinad і Yevdokiya Senyavinad
Нагороди

Біографія

Походив з дрібного дворянства. Почав військову службу у 1698 році солдатом бомбардирської роти Преображенського полку[2]. Із 1699 року служив на флоті.

Учасник Великої Північної війни. Брав участь у взятті Шліссельбургу та Нарви, у морських боях у Фінській затоці[3]. Із 1707 року — поручник. У серпні 1708 року, командуючи загоном з двох бригантин, відбив набіг шведів на Неву. У 1709 — 1712 роках супроводжував Петра I в усіх його поїздках, також займався організацією провіанту для армії і флоту. Із 1713 року — капітан-поручник, командир корабля «Рандольф». Декілька разів їздив до Англії та Голландії наймати моряків на російську службу.

Із 1719 року — командир крейсерського загону Балтійського флоту. 25 травня 1719 року у морській битві біля острова Езель змусив капітулювати три шведські кораблі, за цю перемогу отримав звання капітан-командора[4]. Улітку того ж року на чолі загону кораблів здійснював набіги на узбережжя Швеції.

Із 1721 року — член Адміралтейств-колегії. Із 22 жовтня 1721 року — шаутбенахт (контрадмірал). У 1725 році був нагороджений орденом Святого Олександра Невського. Із 1727 року — віцеадмірал. Командував різними кораблями Балтійського флоту. Із 1732 року — член Військової морської комісії, керував будівництвом морського порту в Архангельську. У 1734 році брав участь в облозі Данцига під час Війни за польську спадщину.

Під час російсько-турецької війни 1735 — 1739 років у 1737 році був призначений командиром Дніпровської флотилії. Помер в Очакові під час епідемії чуми.

Примітки
  1. https://bigenc.ru/military_science/text/3656848
  2. Сенявин (Синявин), Наум Акимович // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
  3. Сенявин, Синявин, Наум Акимович. www.hrono.ru. Процитовано 12 січня 2022.
  4. Веретенникова Н. М. Эзельский бой. // Военно-исторический журнал. — 2009. — № 6. — 3-я стр. обложки.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.