Сербський орел

Двоголовий орел прийшов у Сербію із візантійської культури: у Візантії двоголовий орел означав подвійний суверенітет імператора (світська і духовна влада), а також визнання влади імператорів Візантії на сході та заході. Найдавніше зображення двоголового орла у Неманичів, що збереглося, зустрічається на зробленому ктитором портреті Мирослава Завідовича в церкві Святих Петра і Павла в Бієло-Полє, віднесеному до 1190 року[1]. У нього була одна шия з двома головами і ошийником, розправлені крила, оперезаний хвіст у формі флер-де-лі, лапи з трьома пальцями на кожній; голови за розміром більші за крила; сам орел знаходився всередині круга[1].

З XII до XV століття цей орел Неманичів, заснований на орлі Священної Римської імперії, змінював свій вигляд і згодом став відрізнятися[1]: дві шиї, ошийників не було, хвіст у формі листка з дерева, голови за розміром менші за крила, на лапах по 4 пальці, крила складені[1]. Орел Неманичів зображався на елементах орнаменту в монастирі Жича (1207—1220), в Церкві Богородиці Левішка (1307—1310), на одязі Йована Олівера (1349), на вишивці із монастиря Велуче (XIV століття), на зображеннях монастиря Ресава (1402—1427), на мисках Івана I Чорного і на багатьох монастирях та церквах [2].

На початку XIV століття двоголовий орел з'являється на печатках, середньовічних фресках в орнаменті одягу сербських правителів[3]. Сербська православна церква прийняла це зображення після його появи на вході в монастир Жича, де коронувалися сербські монархи (з 1219—1953 монастир був резиденцією архієпископа)[4].

На золотій обручці цариці Теодори Смілець, яка збереглася (1321—1322) був вигравіруваний двоголовий орел[4].

Під час правління Стефана Душана (1331—1355) двоголовий орел був зображений на державній печатці [4]. В 1339 році вперще був згаданий прапор сербсько-грецького царства, коли Анджеліно Далорто зобразив жовтий прапор з червоним двоголовим орлом, як прапор сербської держави[4].

Двоголовй орел використовувався іншими сербськими династіями (Мрнявчевичі і Лазаревичі). Лазар Хребелянович (1371—1389), який займався відновленням монастиря Хіландар на горі Афон, велів зобразити на північній стіні монастиря двоголового орла[5]. Мюнхенський сербський псалтир (1371—1389) включає численні зображення сербського орла.

Двоголовий орел також почав зображатися на гербі Стефана Лазаревича після прийняття ним титулу деспота в серпні 1402 року, який був наданий імператором Іоанном VII Палеологом у Константинополі[6].

Ілірійські гербовники містять згадки про двоголового орла, зображеного на гербах на початку нового часу. Білий двоголовий орел в червоному полі був гербом Неманичів і Стефана Лазаревича, також орел Неманичів був гербом Лазаря Хребеляновича і династії Лазаревичів. Наполовину білий і наполовину червоний орел зображався на гербі Мрнявчевичів.

Листівка Королівства сербів, хорватів і слов'ян 1922 року: сербський двоголовий орел руйнує прапори Болгарії, Австрії, Угорщини та Туреччини — країн Троїстого союзу, проти яких Сербія воювала в Першій світовій війні

Сербський двоголовий орел був заборонений турецькою владою як символ непокори і непідпорядкування сербів Туреччині. Сербський хрест з чотирма кресалами[7] став іншим символом сербського опору, а з 1804 року білий двоголовий орел знову став сербським символом нарівні з сербським хрестом: на основі орла Неманичів, зображеного Христофором Жефаровичем в Стематографії, був створений сербський революційний прапор[8].

Традицію Неманичів воскресила Сербська революція, і після визнання незалежності Сербії двоголовий орел почав зображатися на гербі Сербії, а сербський хрест з'явився на щиті, який зображався з 1882 року на грудях сербського орла, коли виникло Королівство Сербія.

Орел на гербі відрізнявся від Неманичів: його крила були складені як у німецького. Причиною цього є навмисна помилка німця фон Штреля, який обманув Стояна Новаковича і змалював німецького орла[9]. Орел використовувався династіями Обреновичів і Карагеоргієвичів які правили в Сербії та Югославії. В 1883 році був заснований орден Білого орла, яким нагороджувалися сербські і югославські громадяни за заслуги перед країною і короною до 1945 року.