Манасія (монастир)

Цитадель Манасія ззовні

Вид на фортечні башти з монастирського двору

Комплекс Фортифікаційних споруд, що належить до найвищих досягнень сербського інженерного мистецтва пізнього Середньовіччя — основна особливість монастиря Манасія. Монастир оточує одинадцять веж поєднаних мурами. На східній стороні відстань між вежами більша, на західній — менша. Ключова оборонна споруда — донжон Деспотова вежа. На відстані двох метрів навколо цитаделі знаходилася ще один оборонний мур, таке інженерне рішення забезпечувало двоетапну оборону монастиря. Пізніше цей спосіб був застосований і при будівництві Смедеревської фортеці. Навколо форту був виритий оборонний рів завширшки близько 17 метрів, який спускався до «Малого міста». «Мале місто» — це 20-60-метровий аванфорт у північно-східній частині монастиря. Вважається, що там був дерев'яний міст через рів, що вів до перших воріт зовнішнього оборонного муру, а звідти до другої брами, яка вела у в монастирський двір. Брама була оточена двома вежами з машикулями[8].

Фортечні вежі були призначені виключно для оборони і не слугували для розміщення людей та житла. За архітектурними рішеннями усі вежі, крім донжона, однакові. Дві вежі мають форму нерівнобічного шестикутника, усі інші — видовжену чотирикутну основу. Вежі були розділені на поверхи: кожна має перший ярус і шість поверхів, з четвертого поверху можна було вийти на стіну. По периметру веж виступають машикулі — на шестикутних їх було по п'ять, а на чотирикутних по шість. Загалом цитадель мала 104 машикулі. Дах веж був покритий свинцевими листами. Фортечні мури мали висоту 12 метрів і ширину близько 3,20 метри. На кожній стіні було два або три машикулі. Основна оборонна споруда — башта-донжон квадратна в основі радіусом біля 14,5 метрів. Загальна площа п'ятиповерхової башти 360 м². Вона мала один вхід, а на п'ятому поверсі — 19 машикуль[8].

Храм Святої Трійці в Манасії

Монастирський храм присвячений Святій Трійці є однією з найважливіших архітектурних пам'яток моравського стилю в Сербії[7]. За характером фасадного оформлення храм сильно відрізняється від інших церков цієї епохи. Церква складається з двох окремих частин: нефа на сході і нартекса на заході — храм являє собою хрестово-купольну споруду, з трьома конхами і з п'ятьма куполами на високих барабанах. Із західного боку до церкви примикає великий притвор з куполом. Зовні стіни оздоблені точно нарізаними кам'яними плитами з пісковика, довжина яких іноді перевищує метр, розташованими правильними рядами[9].

Наос має чотири входи — два з заходу, а один — в апсиді з хорами. Вікна розташовані в двох зонах, окрім західної стіни, але вони лише частково збереглися. Притвор примикає до наосу з заходу. Його основа квадратна і відповідає ширині наосу. Верхній поверх храму має хрестоподібну форму, ідентичну наосу. Нартекс покритий високим двосхилим дахом. Північний фасад притвору, складений з пісковикових блоків правильної форми, добре зберігся. Фасад південної стіни пошкоджений. Західна стіна також складена з блоків пісковика[9]. Часткове оновлення фасаду було здійснене у 2005 році.

Частково збереглася автентична кам'яна підлога з білого мармуру, зеленої брекчії та червоного вапняку. Сучасний її вигляд — результат реконструкції у XVIII—XIX століттях. Частково реконструйовані також західні склепіння та дерев'яна конструкція даху. Передбачається, що у приматів був розв'язок розвиненого вписаного хреста. Сучасна конструкція склепіння виглядала так само, як і оригінальна[9].

Сцена «Недремне Око» на головному склепінні

Троїцький храм, хоча й належить до зразків моравської школи архітектури, проте, на відміну від тодішньої традиційного архітектурного стилю, архітектурне рішення храму в Манасії дуже відрізняється від інших церков цієї епохи. Вибір матеріалів, приховане застосування кам'яного оздоблення демонструє значні відмінності пануючих на той час від архітектурних рішень. Деякі декоративні елементи, такі як, наприклад, горизонтальний вінець з променеподібним фризом, який несуть профільовані консолі, та маленькі капітелі з колонетами на апсидах, мають середземноморське походження. В інтер'єрі церкви ховається ненав'язлива гармонія, яка підкреслюється мозаїками, що є рідкісним і оригінальним для сербської середньовічної архітектури[9].

Фрески Манасії відрізняє м'який округлий малюнок, музична ритмічність композицій, висвітлений колорит, характерні для пізньопалеологівського мистецтва рубежу кінця XIV — першої третини XV століть, загальне в образах Манасії — споглядальний, просвітлений стан, подібний до блаженства, при цьому — близькість людини і світу його почуттів. В апсиді Троїцької церкви — Причастя апостолів, Поклоніння Агнцеві, в куполі — пророки, в наосі — фрагменти Великих свят, чудеса Христові, в нижньому ярусі — святі воїни, на західній стіні — Успіння Богородиці, під ним — портрет ктитора деспота Стефана з макетом церкви в руках. Фрески Манасії, — видатний пам'ятник Моравської школи[7].

Руїни трапезної в будівельному риштуванні

На південь від Троїцький храм збереглися руїни трапезної. Будівля має прямокутну основу. Залишки трапезної — найкраще збережені елементи будівлі первісного монастирського комплексу XV століття. Приміщення, що має довжину 32 і ширину 16,8 метрів, могло поміщати від 250 до 300 осіб. Воно мало два поверхи. На першому поверсі готували їжу, а другий слугував монастирською їдальнею. Головний фасад трапезної спрямований на північ, в бік храму. У північній стіні був вхід на перший поверх, але також був менший вхід у східну частину південної стіни. Вікна першого поверху були розташовані симетрично на півночі, сході та заході.

Техніка кладки стін трапезної така ж, як і на вежах і валах. Стіни були побудовані з буту і великого каміння, з'єднаного вапняним розчином. Підлога була дерев'яною. На чотири дерев'яних стовпа, укріплені посеред трапезної спирався дах, який, як вважається, був вкритий свинцевою покрівлею. Інтер'єр стін не зберігся, але видно, що їдальня була розписана.

Руїни господарської споруди

На території монастиря, крім храму та трапезної, розташовувались й інші будівлі, необхідні для життя монастирської братії. Це були чернечі келії, комори, майстерні та лікарня. Вони, переважно, не були капітальними спорудами, і тому з часом зникали. Сьогодні про них свідчать залишки стін.

У північній частині фортеці знаходилися дві будівлі, одна на заході, а інша — на сході від Деспотової вежі. Західна споруда має витягнутий прямокутний фундамент довжиною 25 і шириною близько 7,5 метра. Північна і західна її стіни утворені фортечними мурами. Метрові вшир залишки південної і західної стін були викладені з бутового каменю. Перший поверх будівлі ділиться на дві кімнати неоднорідного розміру. Вважається, що на цьому місці спочатку була дерев'яна будівля, але пізніше на її місці був побудований новий кам'яний двоповерховий будинок. Будівля на схід від вежі Деспота була дерев'яна, довжиною близько 33 метрів і шириною близько 8,5 метри[10].

За винятком трапезної, найбільша будівля монастирського селища розташована у східній частині подвір'я. Вона була близько 60 метрів завдовжки, про що свідчать залишки першого поверху і підлоги. Ще дві будівлі розташовані в західній частині двору, на південь від входу, а інша — навпроти західного фасаду храму. Будівля, розташована на південь від входу збереглася найкраще: прямокутна, з фундаментом близько 6,5 на 13,5 метри, вона була прибудована до вежі, мала три поверхи і була збудована з битого каменю. Як і більшість об'єктів, вона була знищена в результаті пожежі, після якої вона, швидше за все, відбудовувалась. Ще одна прямокутна будівля навпроти західного фасаду храму становить близько 7 метрів вшир і 13,5 метри завдовжки. Збереглись залишки її стін товщиною від 0,6 до 2 метрів з битого каменю[10].