Сергій Вальдштайн

Барон Сергій Вальдштайн фон Крейцшеіних (псевдо.: Отаман Сірко; нар. 22 вересня 1888, Київ, Російська імперія — пом. 23 липня 1967, Монреаль, Канада) — український військовий та громадський діяч німецького походження, полковник Армії УНР, лицар «Воєнного хреста» УНР[1].

Сергій Вальдштайн
Ім'я при народженні Сергій Вальдштайн фон Крейцшеіних
Прізвисько Отаман Сірко
Народження 22 вересня 1888(1888-09-22)
Київ, Російська імперія
Смерть 23 липня 1967(1967-07-23) (78 років)
Монреаль, Канада
Приналежність Російська імперія
 УНР
 Канада
Вид збройних сил  Армія УНР
Освіта Перша київська гімназія
Звання  Полковник
Нагороди
«Воєнний хрест» (УНР)

Життєпис

Сергій Вальд­штайн народився 22 вересня 1888 року в Києві. Закінчив Першу київську гімназію у 1905 році, Політехнічний інститут у Берліні в 1909 році, та Політехнічний інститут у Кивєві в 1910. Восе­ни 1910 року був призваний до ро­сійської армії, службу проходив у Лейб-гвардії Уланському полку. У 1912 році в званні корнета закінчив Миколаївську кавалерійську військову школу. Закінчив курс військових пілотів у 1913 році. Воював у роки Першої сві­тової війні.

У травні 1917 року Сергій Валь­дштайн українізував свій ескад­рон, згодом Лейб-гвардії Уланський полк, з якого створив 2-й кінний полк Запорозького війська ім. кошового отамана Івана Сірка. У листопаді 1917 року полк прибув до Одеси, де вів бої з червоними 14 – 17 січня 1918 року.

На Київщині організува кінний загін ім. кошового отамана Івана Сірка, на чолі якого на початку 1920 року провадить низку боїв з червоними та білими російськими вій­ськовими з'єднаннями. У Новій Ушиці кінний загін Валь­дштайна увійшов до складу 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

У жовтні 1920 року через стан здоров'я полковник Сергій Вальдштайн був звільнений з військової служби та прикомандирований до Міністерства закордонних справ як дипло­матичний кур'єр та висланий до Італії.

Після визвольних змагань емігрував до Канади, де у 1936 році був одним із засновників «Союзу був­ших українських вояків». Протягом перших 15-ти років був головою Генеральної управи «Союзу Бувших Українських Вояків»[2]. У Канаді також був комендантом 1-ї станиці СБУВ в Монреалі. В останніх роки свого жит­тя Сергій Вальдштайн очолював монреальські відділи «Товариства українських інженерів»[3] і «Товариства сприяння УНРаді», був членом «Українського технічного товариства»[4].

Література
  • Семен Магаляс. «Сильветка барона полк. Вальдштайна». Літопис українського життя в Канаді. 1963
  • А. Білоцерківський. «Полковник барон С. В. Вальдштайн». Літопис українського життя в Канаді. 1968

Примітки
  1. Тинченко Я.Ю. Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921). кн. 2. Реєстр нагороджених Воєнним Хрестом 1917–1957 рр
  2. Ю. Мицик. Останні листи генерала Всеволода Петріва (1947–1948 роки). Український археографічний щорічник. К., 2006. Вип. 10/11.
  3. Інженери-українці в діяспорі. Торонто, 1992. 158 с.
  4. Монтреаль, Канада. Українське Технічне Товариство «Свобода»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.