Сергій Головачов

Сергій Головачов
Народився 17 червня 1957(1957-06-17) (64 роки)
Румунія, місто Арад
Громадянство  Україна
Діяльність прозаїк
Мова творів російська, українська
Жанр проза, дитяча література
Magnum opus Лиса гора (роман) (2012)
Сайт: golovachov.weebly.com/10861073-107210741090108610881077.html

Сергій Головачов — український письменник, автор низки художніх творів, що працює у жанрах сучасної літератури, містики і жахів, з особливою увагою до містичної київської давнини, зокрема пов'язаної з феноменом «Лисої гори».

Біографія

Народився 17 червня 1957 року в сім'ї військовослужбовця, в Румунії, в місті Арад, що розташоване в історичній області Крішані неподалік від замку графа Дракули. Дитинство своє Сергій провів у Німеччині, в місті Галле, на річці Заале, неподалік від гори Брокен, тієї самої, на яку в Вальпургієву ніч злітаються відьми зі всієї Європи. І, мабуть, не випадково тому доля закинула його потім до Києва, де він і провів свої молоді роки, оселившись на лівому березі міста якраз навпроти Лисої гори.[1]

Після закінчення Київського державного інституту іноземних мов працював учителем англійської та перекладачем німецької мови, а також нічним сторожем, щоб було достатньо часу для написання романів. Зрозумівши, що йому не вистачає книжкових знань і щоб в робочий час читати необхідну літературу, він влаштувався бібліотекарем у Державну історичну бібліотеку, розташовану на території Києво-печерської лаври. Захопившись драматургією, і щоб зсередини зрозуміти мистецтво театру, він перейшов потім як машиніст сцени на роботу до Київського театру драми і комедії на Лівому березі. Після цього його захопило мистецтво кіно, і він багато років займався дубляжем зарубіжних фільмів на кінофестивалі «Молодість». Крім того, як актор він знявся в епізодичних ролях у фільмах «Полювання на вервольфа» і «Балада про бомбера», а також був синхронним перекладачем для німецьких акторів на зйомках багатьох художніх фільмів.

Публікуватися Сергій Головачов почав досить пізно, вже після сорока п'яти років. Перша друкована публікація — дитяча повість-казка «Коли оживають статуї» — з'явилася в українському перекладі в літературному журналі «Київська Русь» під псевдонімом Сергій Черниш в книзі 9-10 за 2009 рік.[2] Пізніше ця повість була опублікована також в збірці оповідань переможців ІІІ міжнародного конкурсу «Гоголь-фентезі» імені Рудого Панька.[3]

Бібліографія

Відомо про вісім видань автора, більшість з яких доступні в електронному вигляді (за[1]).

Серія «Лиса Гора Дівоча»
  • «Лиса гора» (рос. «Лысая гора»)
  • «Дим небес» (рос. «Дым небес»)

Жанр «Жахи і містика»
  • «Прийди і побач» (рос. «Приди и узри»)
  • «Страшний Суд. Апокаліпсис наших днів» (рос. «Страшный Суд. Апокалипсис наших дней»)
  • «Напій богів» (рос. «Напиток богов»)

Жанр «Книги для дітей»
  • «Київський Змій» (рос. «Киевский Змей»)
  • «Живі статуї» (рос. «Живые статуи»)

Жанр «Любовный роман»
  • «Love tour» (укр. «Любовна подорож»)

«Лиса гора»

Ідея створення роману «Лиса Гора» вперше виникла у автора у 2010 році після екскурсії на гору напередодні Вальпургієвої ночі. Саме в ту ніч був по-звірячому вбитий студент Київського університету, один з прихильників творчості Лади Лузіної.[4] Спочатку ідея була реалізована у формі сценарію фільму жахів, потім сценарій був перетворений в путівник по Лисій Горі, але він так швидко розростався в своїх обсягах, що незабаром перетворився в роман «Лиса гора Дівоча». Одним з персонажів став прообраз самої Лади Лузіної. Прототипом вічного гіда з'явився в книзі Ігор Мехеда, він же маг Раокріом.[5] Прототипом відун'ї Живи стала київська відьма Юліанна Колдовко.

Передмова, напуття, цитати

З передмови автора: «В основі цієї диявольськи-божественної фантасмагорії лежать справжні події, що відбулися на Лисій горі напередодні Першотравня кілька років тому.»

З напуття гіда: «Колись сама назва цієї гори приводила людей в жах. Тепер же вона стала настільки звичною і поширеною, що за звання головної Лисої Гори борються в Києві, щонайменше, тринадцять лисих гір. Можна тільки уявити собі, скільки відьом знаходиться в нашому славному місті, і як нелегко їм визначитися з вибором місця для шабашу.» ([6]). З уривків:

Вони виходять з підземного переходу і опиняються на автовокзалі «Видубичі». Подібні вивіски висять також і на двох залізничних станціях, розташованих попереду і праворуч звідси. Опинившись на перехресті доріг, місце це являє собою жвавий пересадочний вузол.

Чорнобородий здивовано озирається: численні кіоски і піднесені над ними естакади автомобільної розв'язки закривають собою весь горизонт. — І де ж вона, ця Лиса? — запитує він. — Звідси не видно, — відповідає Жива. — А навіщо вам туди? — дивується Майя. — Треба, дівчата, дуже треба.

Одним із найкращих анонсів є згаданий в рецензії[7] парад персонажів: «У „Лисій горі“, здається, діють усі маргінали, які тільки можуть бути в Україні: два кумедні наркомани з дивними прізвиськами — Дімон-А та О´Дімон, десяток банальних алкоголіків, толкіністи і сатаністи, згаданий Великий інквізитор (по факту — псих, що втік з лікарні), дві милі відьмочки та навіть скінхеди-неоязичники, які збираються очистити Лису гору від сміття, ментального і матеріального.» І далі: «І в цьому контексті „Лиса гора“, безумовно, ніяка не містика і не фентезі, а симпатична їдка сатира, майстерний стьоб, що відображає і знищує український Zeitgeist.»

Оцінки, визнання, поширення

2011 року роман «Лиса гора Дівоча» потрапив до лонг-листу Всеукраїнського конкурсу молодих письменників «Активація Слова» у номінації до 45 років, організованого журналом «Радуга»[8].

У 2012 році роман був переписаний заново і розділений на дві окремі книги «Лиса Гора» і «Дим Небес».

2013 року вийшла рецензія на «Лису Гору», яка була опублікована Платоном Беседіним на сайті Часкор [9] та на сайті Буквоїд[7]. З рецензії: «Після прочитання нової книги Сергія Головачова „Лиса гора“ гостям та мешканцям Києва варто, або переїхати в інше місто, де спокійніше, або ознайомитись з езотеричною літературою, подивитися відповідні фільми, звернутися до досвідчених людей — взагалі, максимально підготуватися перед зустріччю з різноманітною нечистю, якою, виявляється, кишить українська столиця. Головна ж інфернальна концентрація спостерігається на Лисій горі, де напередодні Травневої ночі розгортаються містичні події роману, що вийшов у фінал національного конкурсу „Активація слова“.»

Роман «Лиса гора» набув значного поширення в інтернеті і представлений на багатьох сайтах у різноманітних форматах для електронних книг (наприклад, на сайті bookland.com[10]).

В березні 2016 року у видавництві «Каяла» вийшло у світ перше друковане видання «Лисої Гори».[11] Презентація його відбулася в музеї Михайла Булгакова на вулиці Андріївський узвіз, 13. Друге, доповнене і перероблене видання вийшло з друку наприкінці того ж року і було представлено у центральної книгарні міста «Сяйво книги». Модерував презентацію Андрій Курков.[12] Третє повне видання «Лисої Гори» вийшло з друку в травні 2017 року. В серпні 2017 у видавництві «Алетейя» вийшло друком перше закордонне видання «Лисої Гори»[13]

В липні 2018 року на UATV видбувся показ книжкового тв-шоу «Палітурка» за участю автора[14][15]

Липовий роман "Love Tour"

Вперше роман «Love tour» був опублікований в «Сетевой словесности» в 2005 році під псевдонімом Сергій Юндін.[16] Вдруге він був виданий видавництвом "Каяла" на початку 2019 року. 15 лютого в арт-літ салоні Бриколаж відбулася презентація роману, присвячена дню всіх закоханих.[17][18] Про особливості роману автор розповів у передачі "Точка зору" на каналі І-UA-TV[19] Між іншим він зазначив, що це пілотний проект, повна версія якого вийде трохи згодом. Написаний в манері магічного реалізму, Love Tour - роман не тільки утопічний, но і комічний.

За сюжетом, агентство "Love Tour" відправляє групу відомих українських літераторів в любовну подорож до заповідника кохання у Закарпатті. Мета у цій магічній подорожі одна – щоб їх серця, запалені ворожнечею, сповнилися любов'ю, нетерпимість один до одного переросла в милосердя, а ненависть до ближнього змінилася співчуттям до нього. Утім, поки це станеться, читач стає свідком суцільних розборок в компанії яскравих представників сучукрліту, які, звісно, фігурують під псевдонімами, але розпізнати реальних персонажів зовсім не складно. Тут і "виршеплет Серж" (Сергій Жадан), і "графоман Кока" (Андрій Кокотюха), і "безжалостная стерва Карма" (Ірена Карпа). Всі вони потрапляють одночасно до астрологічного досьє, в авантюрну пригоду і творчо-любовну халепу, що їм, як зіркам не завжди до вподоби.

Роман привернув увагу багатьох критиків, які одностайно назвали його скандальним та епатажним. Так, Ігор Бондар-Терещенко в рецензії "Липовий роман про сучукрліт" вважає цей роман суцільной пародією або памфлетом.[20]

А улюблена критикеса Тетяна Трофименко робить так, як і весь український народ: якщо хтось похвалить чи, навпаки, хайпоне* − значить, треба брати. [21]

Андрій Чернецов вважає, що "дванадцять портретів сучасних діячів вітчизняної літератури описані трохи шаржовано, однак без перегинів. С. Головачов мило, по-дружньому жартує над ними, зробивши основний акцент на найбільш показових для творчості кожного елементах".[22]

обкладинка "Липовий літопис Love Tour"


У жовтні 2021 року вийшло з друку друге, доповнене та перероблене видання під назвою "Липовий літопис Love Tour". Справжнім автором його виявився Сергій Літописец.[23]

Примітки
  1. Ланской, Георгий (18 лютого 2017). Сергей Головачёв: война в умах прекратится не скоро - Informburo.kz. Процитовано 27 лютого 2017.
  2. http://www.yakaboo.ua/ua/rondo-kiivs-ka-rus-kniga-9-10-xl-xli-7517-rik.html#.WJwYKCvvUxA
  3. http://archivsf.narod.ru/2012/coll_069/index.htm
  4. http://kp.ua/kiev/180464-v-valpurhyevu-noch-na-lysoi-hore-zarezaly-studenta-natsunyversyteta
  5. http://raokriom.com/ru/obo-mne
  6. Лиса гора: роман. Сергій Головачов // Сучасна українська книгосфера. 2017
  7. Платон Беседін. Український Zeitgeist. Сергій Головачов. Лиса гора. — bukvoid.com.ua, 03.07.2013
  8. http://www.raduga.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=105&Itemid=176 Итоги Всеукраинского конкурса молодых писателей «Активация Слова»
  9. Украинский Zeitgeist :. Частный Корреспондент. Процитовано 15 жовтня 2020.
  11. http://www.yakaboo.ua/lysaja-gora.html#.WJwtQCvvUxB
  12. http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2016/12/23/084541.html
  13. http://www.ozon.ru/context/detail/id/142230398/
  14. Переплет. www.facebook.com (укр.). Процитовано 5 серпня 2018.
  15. UATV Russian (4 серпня 2018). Сергей Головачев | Переплет. Процитовано 13 серпня 2018.
  16. http://www.netslova.ru/jundin/lovetour.html
  17. Події. Kayala (рос.). Процитовано 24 лютого 2019.
  18. Sergej Golovachov (18 лютого 2019). Необычная презентация липового романа Сергея Головачёва Love Tour. Процитовано 22 березня 2019.
  19. Любовна магія. Портал новин i-ua.tv, Останні в Україні та світі (рос.). Процитовано 22 березня 2019.
  20. Липовий роман про сучукрліт. bukvoid.com.ua. Процитовано 22 березня 2019.
  21. 5 книжок, які б ми не прочитали, якби не: похвала Забужко, порізаний Шевченко, підлітковий секс, конфлікт ветеранів з Арсеналом, хайп на Кокотюсі. Новинарня (укр.). 11 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  22. andrejchernecov (18 фев, 2019). Сергей Головачёв, "Love Tour". Заметки из Фернея. Процитовано 22 березня 2019.
  23. Літературні симулякри і суп по-закарпатськи. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 листопада 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.