Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра — театр у Києві, заснований наприкінці 1970-х років. Театр працює двома мовами — російською і українською (вистава «Брехня» за п'єсою Володимира Винниченка (1992, реж. Олександр Балабан) стала першою українською виставою у російськомовному театрі).
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, листопад 2009 | ||||
50°27′11″ пн. ш. 30°35′58″ сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Місто | ||||
Адреса | ||||
Тип | театр драми і комедії | |||
Статус | академічний | |||
Відкрито | 21 квітня 1979 | |||
Перебудовано | 1990 | |||
Репертуар | українська та світова класика, сучасна драматургія | |||
Сайт театру | ||||
Ідентифікатори і посилання | ||||
| ||||
|
Історія
Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра («Высшая точка — любовь» Родіона Феденьова) — 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вулиці Шота Руставелі, 13.
Багато років театр не мав власного приміщення. У травні 1982 року міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на лівобережному масиві. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки. 21 грудня 1990 року виставою «Я завжди твоя наречена» за Отаром Іоселіані відбулося офіційне відкриття приміщення театру на лівому березі Дніпра.
Театр гастролював у Росії, Грузії, Білорусі, Латвії, Литві, Німеччині. В Україні вистави грали у Дніпропетровську, Одесі, Севастополі, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Полтаві, Тернополі, Дрогобичі, Ужгороді. За період 2000–2004 років театр брав участь у різноманітних міжнародних театральних фестивалях: Міжнародному фестивалі країн СНД та Балтії «Балтійський дім» у Санкт-Петербурзі, «Біла Вежа» у Бресті, «Граємо Гоголя» у Полтаві, фестивалях російської класики у Гомелі, Тольятті, Брянську, Міжнародному фестивалі «Херсонеські ігри» у Севастополі, Міжнародному фестивалі «Золотий Лев» у Львові, фестивалі «Добрий театр» у Енергодарі, «Вересневі самоцвіти» у Кіровограді, «Прем'єри сезону» у Івано-Франківську та інші, а також Днях української культури за кордоном (виставу «Трохи вина… або 70 обертів» за Луїджі Піранделло грали у Парижі та Нансі, а виставою «Майн Камфп, або Шкарпетки в кавоварці» за п'єсою Джорджа Таборі було представлено київську театральну культуру під час проведення днів культури Києва у Москві.
Репертуар
Під керівництвом Едуарда Митницького
- 1979, 21 квітня — «Найвища точка — кохання» Р. Феденьова
- 1979 — «Тривога» О. Петрашкевича
- 1979 — «Драма в учительській» за п'єсою «Шкільна драма» Я. Стельмаха
- 1979 — «Мені 30 років» Л. Хоролець
- 1980 — «Ми, що нижче підписалися» О. Гельмана
- 1981 — «Зустрінемось, зізвонимось» за п'єсою «Гра на клавісині» Я. Стельмаха
- 1981 — «Пісенька про кохання і печаль» Л. Жуховицького
- 1981 — «Що трапилося, мосьє?» за п'єсою «Будинок, де грюкають двері» М. Фермо
- 1981 — «Молва» А. Салинського
- 1982 — «Жарт диявола» М. Поповича
- 1982 — «Любов під в'язами» Ю. О'Ніла; постановка І. Пеккера, реж. Б. Литвин
- 1982 — «Настасья Филипповна» Ф. Достоєвського; реж. В.. Салюк
- 1982 — «Правда пам'яті» А. Абдулліна
- 1983 — «Закон вічності» Н. Думбадзе
- 1983 — «Манон Леско» В. Незвала; реж. Юрій Погребнічко
- 1983 — «Свята Святих» І. Друце; реж. І. Пеккер
- 1984 — «Агент 00» Г. Боровика
- 1984 — «Гамлет» В. Шекспіра; реж. Едуард Митницький
- 1985 — «Готель „Асторія“» О. Штейна
- 1985 — «Солодка собачка» А. Салинського
- 1985 — «Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде
- 1986 — «Провінціалки» Я. Стельмаха
- 1986 — «Все в саду» Е. Олбі
- 1986 — «Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського
- 1986 — «Дві Баби-Яги» Р. Сефа, Т. Кареліної
- 1987 — «Блондинка» О. Володіна
- 1987 — «Спортивні сцени 1981 року» Е. Радзинського
- 1988 — «Лев взимку» Дж. Голдмена
- 1988 — «Прощавай, Іудо…» І. Ірединьського
- 1988 — «Він і Вона» за п'єсою О. Гельмана «Лавка»
- 1988 — «Собаче серце» М. Булгакова; реж. Г. Боровик
- 1989 — «Смак меду» Шейли Ділені; реж. Олександр Балабан
- 1989 — «Дерев'яний король» В. Зиміна
- 1990 — «Сьогодні я стану жінкою» А. Салинського
- 1991 — «Полонений тобою» А. Амальріка; реж. Юрій Одинокий
- 1991 — «Флоранс була шатенкою» за п'єсою «За зачиненими дверима» Ж.-П. Сартра
- 1991 — «Я вам потрібен, панове!» за п'єсою «На кожного мудреця доволі глупоти» О. Островського; реж. Едуард Митницький
- 1991 — «Гра любові та смерті» Р. Роллана; реж. Олексій Лісовець
- 1992 — «Брехня» В. Винниченка; реж. Олександр Балабан
- 1993 — «Умови диктує леді» Е. Еліса, С. Різа; реж. Олександр Балабан
- 1993 — «Подружнє життя» А. Салинського; реж. Олександр Балабан (першопрочитання п'єси)
- 1993, 26 травня — «Чарівниця» за п’єсою «Безталанна» І. Карпенка-Карого; реж. Дмитро Богомазов
- 1993 — «Каприз принцеси» С. Ципіна
- 1994 — «Безкінечна подорож» В. Іванова
- 1994 — «Олеся» М. Кропивницького; реж. Дмитро Лазорко
- 1995 — «Майн Камфп, або Шкарпетки в кавоварці» Д. Таборі
- 1996 — «Білий джаз Кароліни Ешлі» С. Моема
- 1996 — «Трамвай бажань» Т. Вільямса; реж. І. Равицький
- 1996 — «Комедія про принадність гріха» за п'єсою «Мандрагора» Н. Макіавеллі; реж. Юрій Одинокий
- 1996 — «Вельний бранець королеви» та «Двоглавий орел» за Жаном Кокто; реж. Олексій Лісовець
- 1997 — «Кручений біс» Ф. Сологуба; реж. Юрій Одинокий
- 1997 — «Живий труп» Л. Толстого
- 1997 — «Рогоносець» Ф. Кроммелінка; реж. Олексій Лісовець
- 1998 — «Європа може зачекати!» за п'єсою «Склянка води» Е. Скріба; реж. Віталій Кіно
- 1998 — «Ідеальний чоловік» О. Уайльда; реж. Олександр Балабан
- 1999 — «Довічний чоловік» Ф. Достоєвського; реж. Олексій Лісовець
- 2000 — «Анна Кареніна» Л. Толстого; реж. Едуард Митницький
- 2000 — «Нехай одразу двох не любить…» М. Старицького; реж. М. Яремків
- 2001 — «Стародавня професія» П. Вогела
- 2001 — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсою «Театр» М. Фрейна
- 2001 — «Брехуни» О. Ірванця; реж. Андрій Крітенко
- 2002 — «Одруження» М. Гоголя; реж. Юрій Одинокий
- 2003 — «Море… Ніч… Свічки…» за п'єсою «Це велике море» Й. Бар-Йосефа
- 2004 — «Наше містечко» Т. Вайлдера
- 2004 — «Таємниця пристрасті жагучої» за п'єсою «Романтики» Е. Ростана; реж. Костянтин Добрунов
- 2004 — «Вишневий сад» А. Чехова
- 2006 — «Голубчики мої!..» за творами Ф. Достоєвського і О. Володіна
- 2007 — «Рожевий міст» Р. Воллера; реж. Катерина Степанкова
- 2008, 9 вересня — «Дні пролітають зі свистом…» М. Коляди[1]
- 2008 — «Річард ІІІ» В. Шекспіра; реж. Андрій Білоус[1]
- 2008 — «Лоліта» В. Набокова; реж. Андрій Білоус
- «Ліола» Луїджі Піранделло; реж. Олексій Лісовець
- 2010, 11 грудня — «Три сестри» Антона Чехова; реж. Едуард Митницький[1]
- 2012 — «Карнавал плоті» за п'єсою «Войцек» Георга Бюхнера[2]
- 2018, 26 січня — «Умовно звільнені» Дідьє ван Ковелера; реж. Катерина Степанкова[3]
- 2018, 29 квітня — «Дім на краю душі» за мотивами п'єси «Іфігенія» Д. Нігро; реж. Тамара Трунова[4][5]
- 2018, 23 червня — «Кохання, джаз і чорт» Юозаса Грушаса; реж. Владислава Поповиченко
- 2018, 29 червня — «Розлучник» Іона Сапдару; реж. Олексій Лісовець[6]
- 2018, 24 листопада — «Гульвіса» за п'єсою «Розпусник» Е.-Е. Шмітта; реж. Ігор Грінберг
- Прем'єри між керівництвом
- 2019, 22 грудня — «Брехня» В. Винниченка; реж. Анна Козирицька[7][8]
- 2019, 23 лютого — «ГолохвастOFF» за мотивами п'єси «За двома зайцями» М. Старицького; реж. Анастасія Осмоловська
Під керівництвом Стаса Жиркова
- 2019, 11 травня — «Клас» П. Ар'є, С. Жиркова та акторів вистави; реж. Стас Жирков
- 2019, 17 травня — «Погані дороги» Н. Ворожбит; реж. Тамара Трунова (друга редакція)
- 2019, 15 червня — «Романтика» М. Хвильового; реж. Олександр Середин
- 2019, 22 червня — «Лондон» Максима Досько; реж. Павло Ар'є (друга редакція)
- 2019, 6 вересня — «Гарантія 2 роки» за п'єсою «Людяна людина» Сіррку Пелтоли; реж. Тамара Трунова[9][10]
- 2019, 19 жовтня — «Альбатроси» за п'єсою «З життя корисних копалин» Фредеріка Строппеля; реж. Стас Жирков
- 2019, 23 листопада — «Токсини» Кшиштофа Бізьо; реж. Олексій Лісовець
- 2019, 14 грудня — «Сімейний альбом / Album di Famiglia» М. Спіацці; реж. Маттео Сп'яцці (Італія)
- 2020, 1 лютого — «13 перших правил» Дмитра Богославського; реж. Стас Жирков
- 2020, 1 березня — «Усі найкращі речі» Дункана МакМілана; реж. Тамара Трунова[11]
- 2020, 6 березня — «VIÑO» П. Ар'є; реж. Євген Корняг
- 2020, 24 жовтня — «Людина з…» за п’єсою «Людина з Подольська» Дмитра Данілова; реж. Дмитро Богославський (Білорусь)[12][13]
Творчий склад
Директор-художній керівник
- Едуард Митницький — Народний артист України, Народний артист Росії (до 31.10.2018)
- Станіслав Жирков (з 2019)[14]
Режисери
- Андрій Білоус
- Дмитро Богомазов
- Олексій Лісовець
- Тамара Трунова
Актори
- Оксана Архангельська
- Неоніла Білецька — Народна артистка України
- Микола Боклан — Заслужений артист України
- Олена Бушевська
- Антон Вахліовський
- Юлія Волчкова — Заслужена артистка України
- Олександр Ганноченко — Народний артист України
- Володимир Горянський — Народний артист України
- Михайло Досенко
- Віктор Жданов — Заслужений артист України
- Оксана Жданова
- Олеся Жураківська
- Володимир Задніпровський — Заслужений артист України
- Світлана Золотько — Заслужена артистка України
- Андрій Ісаєнко
- Анастасія Карпенко
- Катерина Качан
- Тамара Кибальникова — Заслужена артистка України
- Анастасія Кіреєва
- Олена Колесніченко
- Тетяна Комарова
- Галина Корнєєва
- Костянтин Костишин
- Тетяна Круликовська — Заслужена артистка України
- Михайло Кукуюк
- Оксана Лаврик
- Юрій Литвин
- Кирило Майкут
- Ірина Мак
- Алла Масленнікова
- Ірина Мельник — Заслужена артистка України
- Петро Миронов — Заслужений артист Росії
- Володимир Мовчан
- Андрій Мостренко — Заслужений артист України
- Ксенія Ніколаєва — Народна артистка України
- Світлана Орліченко — Заслужена артистка України
- Олександр Піскунов
- Ада Роговцева — Народна артистка СРСР, Народна артистка України, Герой України.
- Віталій Салій
- Леся Самаєва — Заслужена артистка України
- Андрій Самінін — Заслужений артист України
- Ахтем Сеїтаблаєв — Заслужений артист Автономної Республіки Крим, лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим
- Сергій Солодов — Заслужений артист України
- Лев Сомов — Народний артист України
- Ганна Топчій
- Володимир Цивінський
- Наталія Циганенко
- В'ячеслав Шеховцов
- Світлана Штанько
- Анатолій Ященко — Народний артист України
Нагороди та номінації
За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.
Примітки
- Ірина ЧУЖИНОВА (10 вересня 2008). 30 років зі «свистом». Одним із перших у нашій столиці відкриває свій сезон Театр драми та комедії на Лівому березі Дніпра (ua). Г-та «День». Процитовано 2021-8-09.
- Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (20 вересня 2012). Дорости до «Войцека (ua). «Україна Молода». Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 2018-9-07.
- Тетяна ПОЛІЩУК (19 січня 2018). Все треба робити з любов’ю (ua). «День» №8-9. Процитовано 2018-9-07.
- Олена МИГАШКО (16 травня 2018). «Дім на краю душі», танець на кістках тексту. Прем'єра (ua). «Укрінформ». Процитовано 2018-9-07.
- Сергій ВИННИЧЕНКО (8 лютого 2020). П’ятий елемент «Дому на краю душі» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2020-12-9.
- Іван БАБЕНКО (4 липня 2018). Парадокси любові (ua). «День» №102. Процитовано 2018-9-07.
- Іван БАБЕНКО (24 січня 2019). В чому істина? На Камерній сцені Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра представили прем’єру — «Брехня» за Володимиром Винниченком (ua). «День» №13-14. Процитовано 2019-1-26.
- Сергій ВИННИЧЕНКО (21 лютого 2019). Міжсезонна «Брехня» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2020-12-9.
- Ірина ЧУЖИНОВА (2 жовтня 2019). Сны в стихах (рос.). «Kyiv Daily». Процитовано 2020-12-8.
- Сергій ВИННИЧЕНКО (28 квітня 2020). «Гарантовані» санта-барбарові помідорки (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2020-12-9.
- Сергій ВИННИЧЕНКО (28 лютого 2020). Сверхнові «Усі найкращі речі» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
- Любов БАЗІВ (30 жовтня 2020). Поліція, любов і Бровари – театральна прем’єра (ua). «Укрінформ». Процитовано 8 листопада 2019.
- Сергій ВИННИЧЕНКО (28 жовтня 2020). «Людина з»а шкалою дискомфортності диджиталізується (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 8 листопада 2020.
- Назвали нового керівника Театру драми та комедії — сайт Gazeta.ua