Сер Річард Воллес, 1-й баронет

Сер Річард Воллес, 1-й баронет (англ. Sir Richard Wallace, 1st Baronet (21 червня 1818(18180621) — †20 липня 1890) — англійський колекціонер творів мистецтва.

Сер Річард Воллес, 1-й баронет
англ. Sir Richard Wallace, 1st Baronet
Народився 21 червня 1818(1818-06-21)[1][2][…] або 26 липня 1818(1818-07-26)[3]
Лондон, Сполучене Королівство[4]
Помер 20 липня 1890(1890-07-20)[4][1][…]
Париж, Франція
Поховання
Пер-Лашез[5] : 
Країна  Сполучене Королівство
Діяльність колекціонер мистецтва, філантроп, політик
Знання мов англійська[1]
Magnum opus Зібрання Воллеса
Титул Баронет
Посада Член 22-го парламенту Сполученого Королівства, Член 21-го парламенту Сполученого Королівства[6] і Член 20-го парламенту Сполученого Королівства[6]
Партія Консервативна партія
Батько Річард Сеймур-Конвей[3][7]
Мати Elizabeth Agnes Dunlop-Wallaced[3][7]
У шлюбі з Julie Amelie Charlotte Castelnaud[7]
Діти Edmond Wallaced[7]
Нагороди
Карикатура Георга Лафоссе на Річарда Воллеса (зображений як паризький «фонтан Воллеса»), опубліковано в Le Trombinoscope

Був побічним сином Річарда Сеймура-Конвея, 4 маркіза Гертфордського, для якого працював секретарем, і успадкував незаповіданий маєток свого батька та велику колекцію європейського мистецтва у 1871 році. Воллес збільшив колекцію, і в 1897 році, після його смерті, її було подаровано британській нації його вдовою. У наш час колекція, що стала музеєм, знаходиться у його лондонському особняку Гертфорд-хаус на Манчестер-сквер та має назву Зібрання Воллеса. Мешканцям міста Лісберн у Північній Ірландії він заповів Воллес-парк і середню школу Воллеса. Його дім у Лісберні на Кастл-стріт тепер використовується Південно-Східнім регіональним коледжем, а заміський будинок у Садборн-холі, неподалік Орфорда, графство Саффолк, був знесений у ХХ столітті.

Незважаючи на те, що його батько мав репутацію скнари, Воллес отримав популярність під час облоги Парижа за організацію благодійних акцій.

За свій рахунок Воллес організував дві повномасштабних станції швидкої допомоги[8], що працювали під час облоги; одна обслуговувала поранених французів, а друга — хворих і знедолених британців.[9]

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Lundy D. R. The Peerage
  4. Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1890. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
  5. Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1890. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
  6. Hansard 1803–2005
  7. Kindred Britain
  8. Термін "швидка допомога" у 1870 році означав одночасно і польовий госпіталь, і засоби, що дозволяли евакуювати поранених.
  9. Horne, Alastair The Fall of Paris: The Siege and the Commune 1870-71. — London: Penguin Books, 1965. — P. 167-168. — ISBN 978-0-14-103063-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.