Сибірська республіка

Сибірська республіка (рос. Сибирская республика) — самоназва[2] сибірської державності, що існувала чотири місяці (з 17 липня 1918 по 3 листопада 1918) під управлінням Тимчасового Сибірського уряду, що діяв з червня по листопад 1918 року на охопленій громадянською війною території Росії від Уралу до Тихого океану, враховуючи Китайсько-Східну залізницю і Харбін. Столицею Сибірської республіки було місто Омськ.

Сибірська Республіка
рос. Сибирская Республика
невизнана держава
17 липня 1918 – 3 листопада 1918

Прапор Сибіру

Столиця Омськ
Мова(и) російська (сибірська говірка)[джерело?]
Релігія православ'я, старообрядництво
Площа приблизно 13 млн км²
Форма правління світська унітарна парламентська республіка
Голова Тимчасового уряду
 -  Петро Вологодський
Майбутній історик повинен однозначно відзначити, що в 1918 році 4 місяці існувала самостійна Сибірська республіка. (Гінс Г. К. «Сибір, союзники і Колчак»)[1]

Передісторія

Поява Сибірської республіки стала результатом багаторічної боротьби сибірських «обласників» за суверенізацію краю (наприклад, в період з грудня 1917 року по травень 1918 «обласники» створили свої органи влади, що були готові прийняти управління Сибіром). Ідейною основою Сибірської республіки стало сибірське обласництво (прихильники якого зайняли більшість міністерських постів в уряді нової держави).

Історія республіки
Сибірська Республіка у вересні 1918 р.

Виконавча влада належала Тимчасовому сибірському уряду на чолі з Петром Вологодським, який знаходився в Омську, законодавча влада — Сибірська обласна дума. Основу збройних сил склала Сибірська армія. Вона складалася з кількох десятків тисяч чоловік сибіряків, які мали сильні сепаратистські настрої («віддані біло-зеленому прапору» за висловом одного політика), тому патріотична армія стала однією з опор сибірської державності.

4 липня 1918 в Омську Тимчасовий Сибірський уряд під керівництвом П. В. Вологодського прийняв «Декларацію про державну самостійність Сибіру».

У декларації проголошувалася міжнародна правосуб'єктність, необмеженість і самостійність державної влади Тимчасового Сибірського уряду, а також був прийнятий герб, гімн і прапор автономного Сибіру. Восени 1918 року в результаті втечі людей з Європейської Росії вплив «обласників» в самому Сибіру ослаб. З іншого боку корінні народи Сибіру виступили за створення власних національних утворень і не стали підтримувати сибірських обласників.

Усередині Сибірської республіки йшла боротьба між ліберальним (в особі Тимчасового Сибірського уряду) і соціалістичним крилом обласництва (в особі Сибірської обласної думи), яка закінчилася восени 1918 року розпуском Сибірської обласної думи. Одним з наслідків конфлікту стала криза сибірської державності, яка виразилася в розпаді кабінету міністрів, ослабленні цивільної та посиленні військової влади, а також у серії повстань. Ліберали на противагу «обласникам» пішли на союз з загальноросійськими політичними силами і пожертвували ідеєю сибірської державності заради консолідації білих сил для наступу на Москву.

Сибірська республіка була самоліквідована після утворення 23 вересня 1918 року на Державній нараді в Уфі Тимчасового всеросійського уряду, так званої, «Уфімської директорії» (офіційно — Тимчасовий Всеросійське уряд), якій була передана влада над Сибіром згідно з декларацією від 3 листопада 1918 року. Усі повстання незгодних з цим рішенням — були придушені.

3 (4?) листопада 1918 Сибірська республіка, а також всі наявні на сході Росії обласні, національні та козацькі утворення, насильно були змушені об'єднатися з щойно створеним Тимчасовим Всеросійським урядом. Уряд Сибірської республіки було скасовано, а її органи влади були перетворені в органи Тимчасового Всеросійського уряду.

Причиною зникнення Сибірської республіки стало витіснення в умовах громадянської війни ідеї (та її носіїв) сибірського краю загальноросійськими політичними силами. Від Сибірської республіки залишилися тільки нечисленні прихильники сибірського краю, які протягом 1919 намагалися відродити сибірську державність, але їх спроби закінчилися жорстким придушенням.

Сучасність

На початку 1990-х років ідея Сибірської республіки була відроджена. У березні 1992 року відбувся З'їзд народних депутатів Сибіру за участі 136 делегатів — депутатів усіх сибірських регіонів. На ньому Аман Тулєєв заявив, що «Центр штовхає нас до створення нікому не потрібної Сибірської Республіки»[3]. У той же час представник Тюмені Б. Перов пропонував таке: «З'їзд приймає декларацію про державну незалежність Сибіру та проголошує себе вищим органом державної влади Сибіру, при цьому усі органи колоніальної російської влади на місцях скасовуються…»[4]. Був створений ряд партій на організацій, що виступали за автономію або незалежність Сибіру.

У 2000-х нова генерація сибірських обласників об'єдналася у «Сибірську Раду», а на основі сибірських діалектів російської була розроблена сибірська мова.

Новий поштовх суспільних настроїв спалахнув після позитивного визнання владою Кремля та підтримкою, так званих ДНР та ЛНР. Відбуваються мітинги, ходи та інші акції активістів, які вимагають як мінімум — автономії Сибіру і більше прав для місцевих органів влади, справедливості у розподілі доходів з видобутку газу та нафти, а також пільг для населення, яке вимушене жити в суворих Сибірських умовах[5].

Марш за федералізацію Сибіру

Прикладом наростаючого незадоволення населення Сибіру є «Марш за федералізацію Сибіру», що було заплановано провести 17 серпня 2014 року у Новосибірську[6]. Цей марш завчасно викликав справжній резонанс в російському суспільстві. Спецслужби Росії заблокували майже всі спільноти зустрічі в соціальних мережах, які швидко набували популярності та попередили про можливе блокування усі ресурси та ЗМІ як російські так і закордоном, які розповсюджували інформацію про цей Марш, зокрема і українські ЗМІ[7][8][9][10][11][12][13] і заборонили проведення маршу, оскільки він загрожував «непорушності конституційного ладу, територіальної цілісності і суверенітету РФ»[14][15]

Історіографія

Питання про характер Сибірської республіки є предметом дискусії серед фахівців. Історик А. В. Сушко каже про створення сибірської державності в роки громадянської війни. На думку ж О. Ф. Гордєєва, на території Сибіру в роки громадянської війни існували не повноцінні держави, а тимчасові державні утворення. Під тимчасовими державними утвореннями він має на увазі ті, що мають деякі ознаки державних політичних утворень на території Сибіру, що існували в роки громадянської війни 1918—1920 років і управлялися антибільшовистськими урядами. Термін «тимчасові державні утворення» стосовно до антибільшовицького Сибіру вперше ввів Ю. Г. Лончаков. А на думку А. Н. Нікітіна, в роки громадянської війни йшло становлення державності в Сибіру.

Див. також

Примітки
  1. Гінс Г. К., 1921. — Т. 1. — Ч. I. — Гл. V. — С. 121., §. Державна незалежність Сибіру..
  2. Державна незалежність Сибіру. (рос.)
  3. Тулеев Аман-гельды Молдагазыевич // Агентство Федеральных Расследований
  4. Андрей Зубов. Будущее российского федерализма // «Знамя» 1996, № 3
  5. У Сибіру відмовляються годувати Москву і організовують марш за автономію.[недоступне посилання з липня 2019]
  6. У Новосибірську пройде марш за федералізацію Сибіру.
  7. Російська генпрокуратура пригрозила обмежити доступ до ТСН.ua через публікацію
  8. У Путіна всіляко намагаються не допустити марш за федералізацію Сибіру
  9. У Росії заборонили проводити марш за федералізацію Сибіру
  10. Російська BBC відмовилась видаляти матеріал про Марш за федералізацію Сибіру
  11. ЗМІ: В РФ можуть заборонити Російську службу BBC
  12. Роскомнадзор вимагав у ТСН.ua зняти публікацію про «марші за федералізацію Сибіру»
  13. Через марш у Сибіру «Роскомнадзор» звертається і до українських ЗМІ
  14. В Росії остаточно заборонили марш за федералізацію Сибіру
  15. Через марш у Сибіру "Роскомнадзор" звертається і до українських ЗМІ. BBC News. 4 серпня 2014. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 7 червня 2021.

Література
  • Книга: Гинс Г. К. «Сибирь, Союзники и Колчак», Пекин, Общество Возрождения России Гинс Г. К., 1921. — Том 1, Том 2.; М.: Айрис-Пресс, 2008. — ISBN 978-5-8112-3010-5.
  • Стаття Комарицын Сергей. Сибирская весна // Сайт муниципальной газеты Красноярска «Городские Новости» (gornovosti.ru), 12.07.2013. — № 2801.Комарицын С.
  • Стаття, автор Сушко А. В. «Сибирский национализм и борьба за власть в крае» (март 1917 − ноябрь 1918 г.) (Вестник Томского государственного университета), июнь 2009, номер 323, страницы 174−179|issn=1561-7793|Сушко А. В.
  • Книга: автор Гордеев О. Ф. «Аграрная политика временных государственных образований в Сибири в годы гражданской войны» (Конец 1917−1920 гг.): Дисс. … д-ра ист. наук : 07.00.02, Красноярск, год 2003, страниц 411, Гордеев О. Ф. — РГБ ОД, 71:04-7/61.
  • Книга: автор Никитин А. Н. «Государственность „белой“ России: становление, эволюция, крушение» (1918−1920 гг.): Автореферат дисс. … д-ра юрид. наук : 12.00.01, М., издательство Московский университет МВД России, год 2007, Никитин А. Н.
  • Книга: автор Сушко А. В. «Процессы суверенизации в Сибири» (февраль 1917—1923 гг.): Дисс. … д-ра ист. наук : 07.00.02, Омск, 2010, Сушко А. В. — § 4.1. Образование сибирской государственности и ее ликвидация.
  • Книга: автор Лончаков Ю. Г. «Аграрная политика временных государственных обрагований на территории Сибири» (1918 −1919 гг.) Дисс…. канд. ист. наук. Новосибирск, 1997 Лончаков Ю. Г.
  • Стаття: Шиловский М. В. «Хроника областнического движения в Сибири» (1852−1919), Материалы к хронике общественного движения в Сибири в 1895−1917 гг. Томск, 1994, 1; страницы 6−16 Шиловский М. В.; Сайт Томской областной универсальной научной библиотеки им. А. С. Пушкина (oblastnichestvo.lib.tomsk.ru)(Перевірено 17 березня 2013)
  • Стаття: «Декларация Временного Сибирского Правительства о государственной самостоятельности Сибири 4 июля 1918 р.» // «Собрание узаконений и распоряжений Временного Сибирского Правительства», от 18 июля 1918. — № 2 — С. 9. — цит. по Максаков В., Турунов А. Хроника гражданской войны в Сибири (1917−1918). — М.−Л.: Государственное издательство, 1926. — док. № 70.; Научно-просветительский журнал «Скепсис» (scepsis.ru) — см. здесь. Див. також: Декларація від 4(17).07.1918.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.