Сиваш

Сива́ш, або Гниле́ Мо́ре (тур. Sıvaş, Çürük Deniz, крим. Sıvaş, Çerek Diñgez) — система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого відокремлюється Арабатською косою і сполучається з ним Генічеською протокою.

Сиваш
Сиваш із космосу
46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д.
Частина від Азовське море
Море Азовське море
Прибережні країни  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим, Херсонська область
Довжина 200 км
Ширина 35 км
Площа 2 560  км²
Максимальна глибина 3 м
Середня глибина 0.5–1 м
Вливаються
  • р. Салгир
  • Солоність 22-87‰
    ідентифікатори і посилання
    GeoNames 688923
    Сиваш
    Сиваш (Україна)
    Сиваш
    Сиваш (Автономна Республіка Крим)
     Сиваш у Вікісховищі

    Назва

    Назва озера Сиваш походить від тюркського слова *sıvaş — «прилипати, липнути», *sivaşiluk — «прилипчивість», що пов'язане з багнистими берегами затоки, вкритими товстим шаром мулу[1][2]. За Мурзаєвими, термін «сиваш» означає западину, затоку, лагуну[3]. Іноді слово сиваш перекладають як «грязь»[2]. Найдавніший відомий опис озера знаходиться у творах початку I століття до н. е. античного географа й історика Страбона. Згадується воно й у працях давньоримьського природознавця I століття н. е. Плінія Старшого під назвою Бук[2]. Українська назва Гниле море походить від неприємного запаху сірководню, що виділяється з його поверхні внаслідок гниття органічних решток на його дні в безкисневому середовищі[2].

    Загальні відомості

    По Сивашу від Перекопського перешийку до Арабатської стрілки проходить адміністративна межа між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю України.

    Складається з 11 солоних та гірко-солоних заток.

    Сиваш — система дрібних мілководних (максимальна глибина до 3,5 м) заток на західному березі Азовського моря, між Херсонською областю та Кримом. Відокремлений від основної частини Азовського моря піщаною косою Арабатська стрілка. Довжина — близько 200 км. Ширина — 2-35 км. Пересічна площа — нестала, 2 400 км², з яких бл. 100 км² припадає на острови і 560 км² на ділянки, які лише періодично вкриті водою. Солоність води Сивашу сягає 260 ‰. Солі — хлористі сполуки Na, Mg, сульфат Mg — важлива хімічна сировина.

    Живиться водами Азовського моря, у Сиваш впадають річки Салгир, Чуруксу та ін., які влітку часто пересихають. Взимку Сиваш замерзає, температура води у теплий період коливається від +20 до +32 °C.

    Береги Сивашу переважно низькі, пологі, багнисті, влітку покриваються шаром солей. З'єднується з Азовським морем Генічеською протокою і Арабатською протокою. Від Чорного моря відокремлений вузьким Перекопським перешийком. Чонгарський півострів розділяє затоку на східну і західну частини. Дно Сивашу вкрите потужним шаром мулу завтовшки місцями до 10 — 15 м. Солоність від 22 (на півночі) до 87 ‰ (на півдні).

    У розсолах Сивашу є хлористі сполуки натрію, калію та магнію, бромистий магній, сульфат магнію та інші солі. Загальні запаси солей Сивашу — близько 200 млн т.[4]

    Характерною ознакою даного озера є його маленька глибина. В середньому вона становить близько одного метра. Максимальний показник – не перевищує трьох метрів.[5]

    Історія

    Економіка

    На базі мінеральних багатств Сивашу споруджено заводи: Перекопський бромний, Кримський двоокису титану з виробництвом фосфорних добрив та Кримський содовий завод.

    Топоніми

    Сиваш — село в Генічеському районі Херсонської області.

    Див. також

    Джерела

    • Янко М. Т. Топонімічний словник України : Словник-довідник / Гол. ред. О. К. Гурська. К. : Знання, 1998. — 432 с. — ISBN 5-7707-9443-7.
    • (рос.) Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов. М., 1984.
    • (рос.) Радлов В. В. Опыт словаря тюркских наречий. СПб., 1893-1911.

    Література

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.