Сидоров Іван Данилович

Іва́н Дани́лович Си́доров (1910, село Нижньодєвицьк, тепер Воронезької області Російська Федерація — березень 1983, місто Миколаїв) — радянський діяч органів державної безпеки. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.

Біографія

Народився у родині садівника-городника. Після смерті батька з 1921 року виховувався у родичів.

Член комсомолу з 1925 року. З 1926 року працював робітником житлово-арендного кооперативного товариства № 1 у місті Воронежі.

У 1928 році закінчив Воронезьку вечірню школу-семирічку. До червня 1929 р. — безробітний Воронезької біржі праці. У червні-серпні 1929 р. — чорнороб Єлецького міського комунального господарства. У серпні — жовтні 1929 р. — уповноважений «Коопхліба» у місті Липецьку. У жовтні 1929 — серпні 1931 р. — чорнороб, формівник чавунно-ливарного цеху Воронезького машинобудівного заводу імені Комінтерну.

Член ВКП(б) з січня 1931 року.

У серпні 1931 — лютому 1932 р. — слухач Воронезького інституту механізації сільського господарства.

У лютому 1932 — лютому 1933 р. — слухач Центральної школи ОДПУ СРСР.

У лютому 1933 — жовтні 1934 р. — уповноважений оперативного сектора ОДПУ-НКВС у місті Бєлгороді. У жовтні 1934 — січні 1935 р. — слухач курсів УНКВС Воронезької області.

У січні 1935 — грудні 1936 р. — оперуповноважений Економічного відділу УДБ Управління НКВС по Курській області. У грудні 1936 — жовтні 1937 р. — оперуповноважений 5-го відділення 3-го відділу УДБ Управління НКВС по Курській області.

У жовтні 1937 — червні 1939 р. — начальник 5-го відділення 3-го відділу УДБ Управління НКВС по Орловській області.

У червні 1939 — вересні 1941 р. — начальник Орджонікідзеградського міського відділу НКВС Орловської області.

У вересні 1941 — 1943 р. — заступник начальника 4-го відділу Управління НКВС по Орловській області; начальник штабу партизанського руху Брянського фронту. У травні-жовтні 1943 р. — начальник 4-го відділу Управління НКДБ по Орловській області.

У жовтні 1943 — грудні 1945 р. — начальник 4-го Управління НКДБ Української РСР у місті Харкові, потім у Києві.

У грудні 1945 — грудні 1949 р. — начальник Управління Народного комісаріату — Міністерства державної безпеки УРСР по Кіровоградській області.

У грудні 1949 — березні 1953 р. — начальник Управління Міністерства державної безпеки УРСР по Волинській області.

У травні — вересні 1953 р. — заступник начальника Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Миколаївській області. У вересні 1953 — квітні 1954 р. — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Миколаївській області.

У квітні — серпні 1954 р. — виконувач обов'язків начальника Управління Комітету державної безпеки УРСР по Миколаївській області. У серпні 1954 — травні 1961 р. — начальник Управління Комітету державної безпеки УРСР по Миколаївській області.

У липні 1961 — грудні 1965 р. — начальник 1-го відділу підприємства поштова скринька № 27 у місті Миколаєві. У грудні 1965 — серпні 1969 р. — пенсіонер у Миколаєві. У серпні 1969 — грудні 1978 р. — начальник відділу кадрів Миколаївського кораблебудівного інституту.

З грудня 1978 р. — на пенсії у місті Миколаєві.

Звання
  • молодший лейтенант державної безпеки (23.02.1936)
  • лейтенант державної безпеки (2.06.1939)
  • старший лейтенант державної безпеки (11.05.1942)
  • майор державної безпеки (11.02.1943)
  • підполковник державної безпеки (22.12.1943)
  • полковник державної безпеки

Нагороди

Джерела
  • Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности, 1941—1954: справочник — Москва, 2010 (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.