Сильвестр Кулябка
Сильвестр Кулябка (світське ім'я Семен; 1704, Лубни — 1761, Санкт-Петербург) — український латиномовний письменник, богослов і гомілетик. Автор творів «Cursus philosophicus» (1737) та «Theologicae scientiae summa» (1743). Син бунчукового товариша, онук гетьмана Данила Апостола і двоюрідний брат єпископа Йоасафа Горленка.
| Архієпископ Сильвестр Симеон Петрович Кулябка | ||
 | ||
| Портрет Архієпископа Сильвестра Кулябки | ||
| ||
|---|---|---|
| 25 квітня 1750 — 17 квітня 1761 | ||
| Попередник: | Феодосій (Янковський) | |
| Наступник: | Вениамін (Пуцек-Григорович) | |
| ||
| 25 листопада 1745 — 17 квітня 1750 | ||
| Попередник: | Симон (Тодорський) | |
| Наступник: | Генадій (Андрієвський) | |
| Народження: | 1704 Лубни | |
| Смерть: | 25 червня 1761 Санкт-Петербург | |
| Похоронений: | Благовіщенська церква Олександро-Невська лавра | |
Ректор (1740-1745) Києво-Могилянської академії. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої). Єпископ Костромський і Галицький РПЦ (б); архієпископ Петербурзький і Шліссельбурзький РПЦ (б).
Біографія
Сильвестр Кулябка народився 1704 року у м. Лубни в сім'ї Петра Івановича Кулябки та Ганни Данилівни Кулябки. Був онуком гетьмана Данила Апостола та двоюрідним братом єпископа Йоасафа Горленка. 1726 році закінчив кур с Київської Академії і вступив до Києво-Межигірського монастиря.
У березні 1727 в Києво-Межигірському монастирі прийняв чернечий постриг, взяв ім'я Сильвестр, висвячений в сан ієромонаха і призначений учителем Києво-Могилянської академії, а 9 серпня 1740 ректором тієї ж академії та архімандритом Києво-Братського монастиря.
Керуючи Києво-Могилянською академією, викладав богослів'я (1740-1745).
Згодом проповідник при дворі цариці Єлисавети (частина проповідей видана друком). У 1745—1750 роках єпископ Костромський РПЦ (б). З 1750-1761- архієпископ Петербурзький і Шліссельбурзький РПЦ (б), єпископ Костромський та Галицький (1945-1750)
Вважався знаменитим богословом: учні називали його, як avreus benedicendus magister; його повчання відрізняються строгою розважливістю і моралями; тринадцять з них були надруковані. За відгуком одного з дослідників його проповідей, «був живим викладачем живого слова з церковної кафедри». Він від природи відрізнявся ораторським красномовством, яке було простим і душевним.
Помер 25 червня 1761 року у м. Санкт-Петербург. Похований у Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври.
Джерела та література
- Хижняк З.І. Кулябка Семен Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Кулябка, Сильвестр // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Пелех П.М. Психологія в Київській академії в XVIII ст. / П.М. Пелех // Нариси з історії вітчизняної психології ХVІІ-XVIII ст. / під ред. Г.С. Костюка. – К. : «Радянська школа», 1952. – С. 80-122.; Роменець В.А. С. Кулябка. Психологія вчинку з етичного огляду / В.А. Роменець // Історія психології: ХVІІ століття. Епоха Просвітництва. – К.: Либідь, 2006. – С. 861–864.