Сима І (Троєцарство)

У 220 році Мен Да здався Вей, і Цао Пі довірив йому управління містом Сіньчен. Сима І вважав його ненадійним і намагався переконати в цьому Цао Пі, але його поради не були почуті.[3] У 227 році Мен Да почав переговори з У та Шу, обіцяючи повстати проти Вей, коли буде можливість. Чжуге Лян наполягав скоріше переходити до дій, але Мен Да зволікав. Чжуге Лян спонукав Мен Да виступити, розповівши про його бунтівні задуми Шень І, правителю Вейсін (魏興). Коли Мен Да дізнався, що його плани розкриті, він почав піднімати війська для підготовки до наступу.

Побоюючись швидкого наступу Мен Да, Сима І надіслав йому листа, в якому сказано: "У далекому минулому ти здався нашому царству, і ми доручили тобі завідувати охороною кордонів від Шу. Люди Шу дурні, і до сих пір ненавидять тебе за те, що ти не прибув на допомогу Гуань Юю. Кунмін теж, він шукає спосіб знищити тебе. Як ти, ймовірно, здогадуєшся, новини про твоє повстання — це тільки його інтриги ". Тепер Мен Да повірив, що він у безпеці, і відклав військові збори. Він вирішив, що Сима І, якого надіслали на кордон Вей та У, потрібен місяць, щоб дійти до Цао Жуя та попросити дозвіл підняти війська і досягти Сіньчень. Однак Сима І заздалегідь таємно пересунув свої війська до табору Мен Да. Всього через вісім днів війська Сима І увійшли в Сіньчень та зненацька захопили Мен Да. Повстання було придушене, а сам Мен Да був страчений.

Коли Цао Чжень, керуючий захистом від Північних експедицій Чжуге Ляна, помер (231), Сима І отримав в розпорядження його посаду і перший раз зустрів армію Чжуге Ляна в бою. Оскільки Сима І був у важкому становищі, він тримав свою армію в безпеці на укріпленнях. Його стратегія полягала в тому, щоб очікувати відходу армії Шу, заважаючи постачанню провіанту ворожій армії. Він не робив спроб вступити в битву з Чжуге Ляном ні за яких обставин, і був висміяний своїми ж підлеглими, які казали, що над ним сміється весь всесвіт.[5] Не спроможний більше уникати битви, він дозволив своїм генералам атакувати позиції Шу, але вони були розбиті та зазнали серйозних втрат, серед яких 3000 солдатів, 5000 комплектів залізних обладунків і 3000 арбалетів. Коли Чжуге Лян почав, нарешті, відходити, Сима І повелів Чжан Хе переслідувати його, але Чжан Хе потрапив в засідку і був убитий.

Друга битва між Сима І та Чжуге Ляном сталася у 234 році. Цао Жуй знову помітив проблему Шу з охороною постачання їх армії і наказав Сима І берегти армії в укріпленнях та чекати відходу ворога. Дві армії зустрілися один з одним на рівнинах Учжан. Незважаючи на численні заклики Чжуге Ляна, Сима І не кидав армії в атаку. Щоб спровокувати Сима І, Чжуге Лян послав йому жіночий одяг, що означало що він — жінка, яка не наважується атакувати. Вейські офіцери цим були розгнівані, але Сима І не піддався на провокацію. Щоб заспокоїти своїх офіцерів, Сима І все ж попросив у імператора Вей Цао Жуя дозвіл вступити в бій з силами Шу. Цао Жуй, розуміючи ситуацію, відправив свого радника Синь Пі до Сима І, сказавши щоб сили Вей мали терпіння. Чжуге Лян послав до Сима І емісара, спонукаючи війська Вей вступити в битву. Сима І, проте, не став обговорювати військові справи з емісаром. Натомість він запитав про заняття Чжуге Ляна. Емісар відповів, що Чжуге Лян особисто керує і великими, і малими справами у військах, від військової тактики до прийому їжі вночі, але з'їдає він дуже мало. Сима І тоді сказав помічникові, що Чжуге Лян довго не проживе. Внаслідок смерті Чжуге Ляна, сили Шу спокійно йшли з табору, зберігаючи його смерть в таємниці. Сима І, переконаний місцевими, що Чжуге Лян помер, переслідував відступаючі сили Шу. Цзян Вей тоді сказав Ян І розвернутися і симулювати удар. Бачачи це, Сима І злякався що Чжуге Лян тільки прикинувся мертвим, щоб заманити його, і негайно відійшов. Повідомлення що Сима І втік від вже померлого Чжуге Ляна поширилося, породивши приказку: «Мертвий Чжуге налякав живого Чжунду» (死 諸葛 嚇走 活 仲達), з посиланням на почесне ім'я Сима І. Коли Сима І почув про таке глузування, він зі сміхом відповів: «Я можу вступати в битви з живим, але не з мертвим». (帝 聞 而 笑 曰: 「吾 便 料 生, 不便 料 死 故 也.」)

Після того як Гуаньцю Цзяню не вдалося розбити сили Гунсунь Юаня в Ляодуні, і Гунсунь Юань проголосив себе Ваном Янь, Цао Жуй поставив Сима І на чолі наступного походу проти нього. Сима І двічі розгромив Гунсунь Юаня в польових битвах, і змусив його відступити від Сянпіна (襄平), де він готувався до облоги. Затяжні дощі тимчасово перервали бойові дії, але як тільки вони закінчилися, Сима І почав рішучий наступ. Гунсунь Юань і його син були вбиті під час втечі.

У 244 році Цао Шуан, який бажав також отримати військову славу, зробив головну атаку проти Шу-Ханьского важливого прикордонного міста Ханьчжун (в сучасній провінції Шеньсі), без ретельного планування постачання. Кампанія не була закінчена: після того як сили Цао Вей вичерпали запаси продовольства, Цао Шуан був змушений відступити з великими людськими втратами.[9] Однак незважаючи на цю бойову невдачу, Цао Шуан міцно тримав владу. У 247 році Сима І, засмучений своїм фактичним безсиллям, заявив що він хворий і йде з державної служби. Цао Шуан послав Лі Шена з'ясувати, чи дійсно Сима І хворий. Сима І обдурив його, ведучи себе як старий в його присутності.[10]

У 249 році Сима І зробив свій хід у політичній грі. Поки Цао Фан та Цао Шуан були відсутні в столиці на офіційному відвідуванні гробниці Цао Жуя, Сима І з підтримкою декількох чиновників, супротивників Цао Шуана, стверджуючи що отримав наказ імператриці Го закрити всі міські ворота Лояна, подав доповідь Цао Фану, в якому звинуватив Цао Шуана в зловживанні владою і розбещенні уряду і вимагав, щоб Цао Шуан і його брати були позбавлені влади. Цао Шуан запанікував і не знав, як реагувати, хоча його старший радник Хуань Фань рекомендував забрати Цао Фана в іншу столицю Сюйчан і потім протистояти Сима І та його військам. Цао Фан вирішив здати свої війська та повноваження, взявши обіцянку у Сима І що він все ж зможе зберегти свій титул. Однак Сима І незабаром порушив обіцянку, і Цао Шуан, його прихильники і його сім'я були страчені за звинуваченням в зраді.

Після здобуття влади, Сима І обережно, але неухильно усував людей, які представляли для нього фактичну або потенційну загрозу. Однак, разом з тим, він намагався триматися на певній відстані від зразків поведінки Цао Цао, чиї вчинки, здавалося, найбільш відповідали і його поведінці; коли Цао Фан пропонував йому дев'ять нагород, він енергійно відмовився від них, прийнявши їх тільки після трьох пропозицій. 18-річний Цао Фан виявився в уразливому положенні, дозволивши одному зі своїх службовців розраховувати на такий же вплив. Сима І, однак, отримав підтримку народу припиненням корупції та неефективності, які процвітали у період регентства Цао Шуана. Поряд з цим, Сима І допоміг просуванню багатьох чесних чиновників. Він був нагороджений титулом імперського канцлера, але відмовився від нього.[4]

У 249 році могутній генерал Ван Лін, який був комендантом південно-східного міста Шоучуня (壽春, в суч. Луан, Аньхой) почав планувати повстання проти влади Сима, в союзі з Цао Бяо (曹 彪), Ваном Чу та сином Цао Цао (яким він планував замінити Цао Фана як імператора). У 251 році Ван Лін був готовий до виконання задуманого, коли його спільники Хуан Хуа (黃華) та Ян Хун (楊 弘) вже встигли розповісти про цей план Сима І. Сима І швидко рушив на схід ще до того, як Ван встиг підготуватися, але обіцяв вибачити його. Ван, знаючи, що не зможе чинити опір, підкорився. Сима І знову порушив обіцянку і змусив Ван Ліна та Цао Бяо вчинити самогубство. Рід Вана та роди його союзників були повністю винищені.

Володіючи гарантією контролю над Цао Вей його сім'єю, Сима І помер у 251, а його спадкоємцем став син Сима Ши.