Симеон Урош
Симеон Урош (серб. Симеон Урош; 1326—1371) — цар Епіру з 1359 до 1366 року, цар Фессалії з 1359 до 1371 року. Походив з династії Неманичів.
Симеон Урош | |
---|---|
Народився |
1326 невідомо |
Помер |
1371 невідомо |
Країна | Візантійська імперія |
Діяльність | правитель |
Знання мов | сербська |
Конфесія | Сербська православна церква |
Рід | Неманичі |
Батько | Стефан Урош III |
Мати | Maria Palaiologinad |
Брати, сестри | Стефан Душан, Theodora Nemanjićd і Jelena Nemanjić Šubićd |
У шлюбі з | Thomais Orsinid |
Діти | Марія Ангеліна Неманич, Іоасаф Метеорит і Stefan Urošd |
Життєпис
Був сином короля Стефана Уроша III та Марії Палеолог, а також зведеним братом короля та імператора Стефана Душана, після смерті якого у 1355 році фактично став незалежним володарем Епіру та Фессалії (намісником яких був за часів правління Стефана Душана). Симеон став один з учасників послаблення єдиної Сербської держави. Він навіть деякий час — з 1355 до 1356 року намагався стати імператором Сербії та Ромеї — замість небожа Стефана Уроша V.
Водночас Симеон зіткнувся із суперником за владу на Епіром та Фессалією в особі Нікіфора Орсіні. Боротьба за владу тривала до 1359 роки, коли Орсіні загинув й Симеон до самої смерті залишався володарем північного Епіру (в південному отаборилися албанські деспоти) та Фессалії. В цілому його панування було спокійним. В останні роки виникли проблеми з албанськими деспотами Арти і Лепанто.
Джерела
- George C. Soulis, The Serbs and Byzantium, Athens, 1995.