Симоненко Олександр Сергійович
Олександр Сергійович Симоненко (14 лютого 1974, Кіровоград) — український трековий велогонщик, заслужений майстер спорту України, призер Олімпійських ігор в Сіднеї, переможець та призер Чемпіонатів світу, неодноразовий переможець та призер чемпіонатів України.
| Олександр Симоненко Симоненко Олександр Сергійович | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Загальна інформація | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |
 Україна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження |
14 лютого 1974 (48 років) Кіровоград, УРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 180 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 76 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Alma mater | Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Спорт | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна |
 СРСР → Україна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вид спорту | велосипедний спорт | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Дисципліна | велотрекові гонки | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Спортивне звання | Заслужений майстер спорту України | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нац. збірна | України | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренери | Сергій Іванович Симоненко, Сергій Леонідович Фісюк, Олександр Іванович Заворітній[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Участь і здобутки | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Біографія
Олександр Сергійович Симоненко народився 14 лютого 1974 року в Кіровограді. Займатися велоспортом почав з 1986 року у спортивному клубі «Буревісник». З 1994 по 1998 роки навчався в Кіровоградському педагогічному університеті імені Володимира Винниченка на факультеті фізичного виховання та спорту. З 1995 року входить до складу спортивної команди Державної прикордонної служби України. У 2001 році Симоненка визнали найкращим спортсменом України та лауреатом загальнонаціональної програми «Людина року-2001»[2].
За високі спортивні результати та внесок розвиток слави українського спорту у світі Олександра Симоненка нагороджено орденом «За заслуги» другого та третього ступенів[3].
Рішенням Кіровоградської міської ради від 24 липня 2003 року Олександру Симоненку присвоєно звання «Почесний громадянин Кіровограда»[4].
Після закінчення спортивної кар'єри з 2005 по 2010 роки Симоненко працював на посаді заступника голови фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України в Кіровоградській області[5].
Спортивні досягнення
Олександр Симоненко почав займатися спортом під керівництвом свого батька Симоненка Сергія Івановича. У 1988 році спортсмена запросили в Київський центр олімпійської підготовки «Титан». У 1990 році у Москві він став чемпіоном СРСР у змаганні юніорів та виконав норматив майстра спорту СРСР.
У 1992 році Симоненко у складі юніорської збірної України здобув 2 срібла на чемпіонаті світу в Афінах. Через три роки на дорослому Чемпіонаті світу в Боготі він знову завоював другу сходинку в командній гонці переслідування. У 1997 році спортсмен повторив це досягнення уже в Перті, Австралія.
В 1998 році на Чемпіонаті світу в Бордо Симоненко разом з Олександром Феденко, Сергієм Матвєєвим, Русланом Підгорним завоював перше місце в командній гонці переслідування. У 2001 році він повторив це досягнення разим із Сергієм Чернявським, Олександром Феденко та Любомиром Полатайко на Чемпіонаті світу в Антверпені. Окрім цього завоював золото і в індивідуальні гонці переслідування.
На етапах Кубка світу спортсмен неодноразово здобував перемоги та призові місця як в індивідуальних, так і в командних гонках переслідування.
Виступи на Олімпійських іграх
На перших своїх Олімпійських іграх в Атланті спортсмен в складі збірної України у командній гонці переслідування посів 7 місце. На Іграх в Сіднеї велосипедист змагався в індивідуальній гонці переслідування, де посів 6 місце. А разом з Олександром Феденко, Сергієм Матвєєвим та Сергієм Чернявським у командній гонці переслідування здобув срібні нагороди.
Статистика
Трекові велоперегони
- Інформація з сайту Cycling archives з доповненнями
Примітки
- Янчуков С. До спортивних вершин / С. Янчуков, О. Березан. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2015. — 288 с.
- Новости Кировограда (06.09.2007). Симоненко Олександр Сергійович - заслужений майстер спорту України з велотреку. Архів оригіналу за 02.03.2016. Процитовано 2 березня 2016.
- Сайт Державної прикордонної служби України (03.08.2015). Спортивний комітет Державної прикордонної служби України. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 11 березня 2016.
- Почесні громадяни Кіровограда. Симоненко Олександр Сергійович
- Кіровоградська обласна організація ФСТ «Динамо» України. 03.08.2015. Архів оригіналу за 11.03.2016. Процитовано 11 березня 2016.
- Сайт UCI. Championnats du Monde - Juniors - World Championships. Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 10 березня 2016.
- Сайт UCI. World Cup - Track, Quarto Sant'Elena , 1997. Архів оригіналу за 24 січня 1998. Процитовано 10 березня 2016.
- Сайт UCI. World Cup - Track, Fiorenzuola, 1997. Архів оригіналу за 24 січня 1998. Процитовано 10 березня 2016.
- Сайт UCI. World Cup - Track, Valencia, 1999. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 10 березня 2016.
- Сайт UCI. World Cup - Track, Fiorenzuola, 1999. Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 10 березня 2016.
- Сайт UCI. World Cup - Track, Torino, 2000. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 березня 2016.
- Сайт UCI. World Cup - Track, Szczecin, 2001. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 10 березня 2016.
Посилання
- Олімпійське досьє Олександра Симоненка на сайті Sports-reference(англ.)
- Профіль Олександра Симоненка на сайті Cycling archives(англ.)
- Вечірня газета (19.09.2003). Олександр Симоненко: "Свої спортивні перемоги присвячую пам'яті батька". Архів оригіналу за 27.12.2015. Процитовано 11 березня 2016.