Симфонічні танці

Симфонічні танці (рос. Симфонические танцы), Ор. 45 — оркестрова сюїта в трьох частинах завершена Рахманіновим у 1940 році. Симфонічні танці — останній твір композитора. В симфонічних танцях чути мотиви з опери Римського-Корсакова «Золотий півник», а також тему католицького хоралу Dies irae, який в ряді творів Рахманінова символізує смерть[1].

Симфонічні танці
Композитор Рахманінов Сергій Васильович
Каталог 45
Видано 1940
Інструментування оркестр
Прем'єра
Дата 3 січня 1941

Історія створення

Рахманінов написав Симфонічні танці через чотири роки після Третьої симфонії. В основному, робота над твором проходила в штаті Нью-Йорк. Первісно композитор планував назвати твір — Фантастичними танцями, а три частини відповідно «Полудень», «Сутінки» і «Північ». Хоча композитор писав диригентові Юджину Орманді в кінці серпня про те, що робота закінчена і залишилася лише оркестровка, рукопис дозволяє припустити терміни завершення у вересні, жовтні 1940 року. Прем'єра відбулася під керівництвом Юджина Орманді з Філадельфійським оркестром 3 січня 1941 року.

Структура
  1. Non allegro
  2. Andante Con Moto (Tempo Di Valse)
  3. Lento Assai — Allegro Vivace — Lento Assai. Come Prima — Allegro Vivace.

Балет

Назва Симфонічні танці показує, що композиція може мати балетну версію. Рахманінов листувався з хореографом Михайлом Фокіним, обговорюючи можливість створення балету на основі твору. Хореограф був зацікавлений, але задумом Рахманінова не судилося здійснитися — в серпні 1942 року Фокін раптово помер.

Посилання
  1. Rachmaninoff and the Dies Irae
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.