Ситник Анатолій Андрійович

Народився 9 лютого 1946 року в місті Києві. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1970).

Від 1961 — гуртківець, у 1964—1969 — керівник туристсько-краєзнавчих гуртків будинку піонерів Жовтневого району м. Києва та Київської міської дитячої туристсько-екскурсійної станції.

1969—1990 — співпрацівник правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (методист, консультант, редактор, учений секретар секції пропаганди пам'яток засобами масової інформації).

1990 — січень 2011 — співпрацівник (до 1996), член Президії, відповідальний секретар правління Всеукраїнської (від 2008 — Національної) спілки краєзнавців.

1992—2010 — член редакційної колегії (відповідальний секретар, заступник головного редактора, у 2002-04 — перший заступник головного редактора) журналу «Краєзнавство».

Працював також у кількох друкованих ЗМІ. Зокрема, у 1996—2003 рр. відповідальний секретар тижневика «Закон і Бізнес», у 2003—2006 — літредактор газети «Київські Відомості», у 2007—2008 — «Газети 24».

У 2008—2010 рр. — радний видавничої ради Газетно-журнального (нині — Національного) видавництва Міністерства культури України.

• Член Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (від 1970).

Упродовж 1969—1990 рр. опікувався діяльністю громадських секцій, покликаних популяризувати пам'ятки в друкованих й електронних засобах масової інформації, у професійному та аматорському кіно.

• Член Національної спілки краєзнавців України (від 1990) та її правління від 1991 року.

Долучився до подвижницького гурту фундаторів Всеукраїнської спілки краєзнавців; особисто сприяв відродженню репресованого тоталітарним комуністичним режимом журналу «Краєзнавство».

Як автор, упорядник, член редколегій підготував до виходу в світ зо два десятки книжкових видань, зокрема входив до складу авторського колективу всіх шести томів «Юридичної енциклопедії», збірників «Репресоване краєзнавство», «Що ми залишимо нащадкам?» та ін. У його перекладі українці змогли вперше прочитати рідною мовою філософські твори Франсуа Моріака «У що я вірю» і Жака Дерріда «Позиції».

Друкувався на сторінках понад 60 газет і журналів, зокрема часопису «Пам'ятки України: історія та культура». Упродовж тривалого часу був членом редакційних колегій і постійним автором ефірних випусків радіожурналу «Пам'ятники України» і тележурналу «Скарби народу».

• Заслужений журналіст України (1993).
• Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2003).
• Почесна грамота Міністерства культури і туризму України (2008).
• Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1996).

• Тронько П. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття (Досвід, проблеми, перспективи). — К. — 2000. — С. 167. Оцінка діяльності А.Ситника в краєзнавчому русі.
• Бажан О. Ситник Анатолій Андрійович / Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — К. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 204—205.
• Акуленко В. Відлуння пам'яті: Назад у майбутнє. — К., 2008, — С.258-260, 268, 270, світлини — 258, 309, 311. Містить спомини про спільну роботу з А.Ситником у правлінні Українського т-ва охорони пам'яток історії та культури.
• Шевченко Ф. На варті народних святинь // З любов'ю до України. — К. — 1995. — С.49. Згадка про багаторічну роботу А.Ситника в правлінні Укр. т-ва охорони пам'яток історії та культури.