Сковородін Олексій Володимирович

Після закінчення Славутської ЗОШ № 4 вступив до Київського коледжу зв'язку. З 2-го курсу призваний на строкову службу. Навчання продовжив у Київському військовому інституті управління і зв'язку, «системи та комплекси військового зв'язку», інженер електрозв'язку; по закінченні отримав призначення у Славутську 97-му Гвардійську дивізію, проходив службу до 2004 року. 1997 року одружився. Проживав у місті Вишневе Київської області.

Мобілізований у квітні 2014-го, капітан, помічник начальника зв'язку 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув у районі смт Новосвітлівка під Луганськом від вибухової травми — їхав рятувати побратимів, зазнав поранення, несумісного із життям.

Залишились дружина Ірина та двоє синів — Михайло 1998 р.н. та Артур.

Поховали Олексія у Вишневому, де живе його родина.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

• 14 березня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно);[1]
• у славутській ЗОШ № 4 встановлено пам'ятний знак випускнику Олексію Сковородіну;
• рішення Славутської міської ради від 27 березня 2015 року «Про присвоєння звання „Почесний громадянин м. Славута“ Сковородіну Олексію Володимировичу (посмертно).»
• звання «Герой-захисник Вітчизни» Києво-Святошинського району (рішення Києво-Святошинської районної ради від 20.12.2016).

• Сковородін Олексій Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Сковородін Олексій Володимирович // Український меморіал
• Капітан Сковородін Олексій Володимирович
• Сковородін Олексій // Сайт пам'яті загиблих героїв Хмельниччини
• Герої-захисники ^{[недоступне посилання — копія]}