Скіфопольський процес

Скитопольський процес (359 рік) — судовий процес за звинуваченням ряду осіб в державній зраді, що відбувся в місті Скитополь (Палестина) в часи вторгнення персів в межі Римської імперії.

Склад суддів: Керував процесом нотарій Павло, котрий вже мав великий досвід в подібних справах і коміт Сходу Модест[1].Префект преторія Гермоген Понтік залучений не був, позаяк його вважали надто м'яким в подібних справах.

Опис процесу: В 359 році ряд людей, котрі мешкали на Сході імперії були запідозрені імператором Констанцієм (звичайно не без участі інтриганів) в образі його величності. Причиною для підозр стали записки оракулові бога Бези (культ в Абіді (Фіваїда)), в яких були питання, на які і звернули увагу інтригани і були доведені до імператора. Констанцій поручив нотарію Павлу зайнятися даною справою. Він дістав можливість збагатитися за рахунок майна конфіскованого у обвинувачуваних, через те була звинувачена велика кількість людей.

Повправлявшись в кривавім ділі, він діставав бариші і доходи від диби і ката, і як торговець гладіаторами котрих доставляв на різні заходи – від погребінь і до поминальних ігор. І, отже, як всі його помисли і устремління були націлені на те, щоб зашкодити людям, то він не зупинявся навіть перед тим, щоб когось підставити, здіймаючи проти ні в чому невинних людей такі звинувачення, які загрожували смертю, лиш би збагатитися таким жахливим способом. Дрібна і незначна обставина дала привід без кінця розтягнути розслідування. — Амміан Марцеллін.Книга XIX.

Багато людей було кинуто до в'язниці в місті Скитополі після чого їх піддано допитам. Місце було вибрано не випадково. Скитополь знаходився на середині дороги між Антіохією і Александрією, звідки і була доставлена значна кількість обвинувачуваних.

Список обвинувачуваних (список включає в себе тільки людей імена котрих відомі, хоча було звинувачено на багато більше число людей):

Сімпліцій, син Філіппа, колишнього префекта і консула, в ході розслідування був підданий тортурам.Звинувачення: питав поради у оракула, як йому досягти верховної влади.Вирок: заслання в установлене місце (лат. fuga lata).Гермоген Парнасій, префект Египта. Звинувачення: державна зрада. Вирок: смертна кара, замінена на заслання.Андронік, поет.Вирок: оправданий. Деметрій, кличка Хітра, філософ із Александрії. Звинувачення: неодноразово приносив жертви богу Безі. Вирок: Під час тортур на дибі він не змінив власних показань, які давав на початках, в яких стверджував, що чинив таке в юності і лишень щоб умилостивити бога, не маючи при цьому злого умислу. Був виправданий і дістав дозвіл повернутись на батьківщину (в Александрію). Одним обвинувачуваним зберегли життя, іншим поталанило менше, і вони були або замучені до смерті, або страчені.

Але так як звинувачення поширювались все далі, і підступні сіті інтриг розтягувалися без кінця, то одні прийняли смерть під час допитів, інші ж були засуджені до найтяжчих покарань з конфіскацією майна. Павло являвся надхненником цих жорстокостей; у нього був невичерпний запас усяких хитрощів і шкідливих підступів і я готовий сказати, що від його кивка залежало життя всіх населяючих землю. Чи носив хтось на шиї амулет від переміжної лихоманки чи іншої якої недуги, або ж ті котрі бажали комусь зла і через те чинили доноси начебто хтось вечірньою порою переходив через могили, тієї ж миті притягали того до відповідальності, як отруювача і ворожбита, маючого справи з жахами світу мертвих і блукаючого по світу душ, — і йому виносили смертний вирок. Справа велась з такою серйозністю, немов би багато людей зверталось в Кларос, до Додонських дубів і в славні колись Дельфи, маючи злі умисли на імператора і його життя. А зграйка кількох придворних видумуючи різні вигадки ганебно підлещувалась, стверджуючи, що Констанція будуть оминати різноманітні лиха, на відміну від звичайних людей, і викрикуючи гучним голосом, що його щастя, завжди могутнє і бадьоре, блискуче проявило себе в придушені замахів на його особу — Амміан Марцеллін.Книга XIX.

Примітки

Флавій Доміцій Модест, друг Лібанія

Література/ Амміан Марцеллін. Римська історія.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.