Слободян Едуард Геннадійович
Едуа́рд Генна́дійович Слободя́н (29 травня 1986 — 5 вересня 2014) — молодший сержант 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України; учасник російсько-української війни.
| Едуард Геннадійович Слободян | |
|---|---|
.png.webp){kind=small} Молодший сержант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
29 травня 1986
Гринчук |
| Смерть |
5 вересня 2014 (28 років) Цвітні Піски |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |
 Україна |
| Рід військ |
 Десантні війська |
| Формування |
 |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
.svg.png.webp){kind=small} Орден «За мужність» ІІІ ступеня | |
Короткий життєпис
Народився 1986 року в селі Гринчук (Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область).
Мобілізований 1 серпня 2014 року. Після навчання на Яворівському полігоні, наприкінці серпня був на Луганщині. Молодший сержант, навідник, 80-та окрема високо-мобільна десантна бригада.
5 вересня 2014 року колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але БТР № 129 підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3-го взводу 5-ї роти батальйону, які зникли безвісти.
Похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у м. Старобільськ. Після встановлення особи за тестом ДНК у березні 2018 р. перепохований. Разом з Едуардом загинули старший лейтенант Пилипчук Юрій Юрійович, прапорщик Гаврилюк Анатолій Петрович, сержант Лемещук Іван Михайлович, сержант Ващук Олексій Олександрович, молодший сержант Сова Іван Васильович, молодший сержант Бродяк Степан Миколайович, старший солдат Соломчук Володимир Володимирович, солдат Степула Руслан Іванович, солдат Федус Микола Миколайович, солдат Турчин Михайло Степанович, солдат Воробель Іван Володимирович та солдат Боднар Сергій Володимирович. Для Едуарда це був перший бій та останній.
Ідентифікований у березні 2018-го за кількома експертизами ДНК серед загиблих, похованих під Старобільськом. Перепохований 14 квітня 2018 року на кладовищі Кам'янця-Подільського, Алея слави. В Кам'янці було оголошено день жалоби[1]
Без Едуарда лишилась мама та син 2008 р.н.
Нагороди та вшанування
- В 2019 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]