Засідка під Веселою Горою

Станом на 5 вересня 2014 року наступ російської регулярної армії деблокував оточений українськими силами Луганськ у боях під Новосвітлівкою і Хрящуватим, Луганським аеропортом і Георгіївкою. Деякі українські підрозділи неорганізовано відступали, самовільно покидаючи зону бойових дій.[вин 1]

3-4 версня, у рамках підготовки до Мінських переговорів, було повідомлено про намір встановити режим припинення вогню від 5 вересня.[2][3][4]

Блокпост в районі Цвітних Пісків контролював єдину трасу Н21 з Металіста на Щастя, і утримувався українськими підрозділами під командуванням офіцера 1-ї танкової бригади Грицькова. З невстановлених причин особовий склад блокпосту полишив його 4 вересня 2014 року.[вин 2]

Решта українських підрозділів у селищі Металіст не були сповіщені про те, що блокпост під Цвітними Пісками більше не контролювався українськими силами. Блокпост у Металісті з 4 вересня оборонявся силами 5-ї аеромобільної десантної роти.[6]

Проросійські сили без бою зайняли блокпост вранці 5 вересня, використавши також сповіщення про припинення вогню, і залишили блокпост під українським прапором.

5 вересня 2014 року колона 2-х груп батальйону «Айдар» у складі 1 вантажівки «ЗИЛ» і 1 легкового автомобіля з особовим складом у 23 чоловіка рухалася дорогою Луганськ-Щастя. Айдарівці були з групи Грізлі (2-га рота) і групи Термінатора («Вікінги»).[7]

Приблизно о 14:30[8] колону «Айдару» зупинили на блокпосту навпроти автобусної зупинки «Весела гора», і, дізнавшись назву батальйону, російські формування відкрили вогонь на ураження. За словами російського нациста Олексія Мільчакова, учасника засідки, шістьох поранених українських бійців стратили на місці.[9]

Прорватися до своїх змогло лише 3 бійців батальйону — Олексій Бегеда, Дмитро Грозовський і боєць, що зміг повернутися до колони 2-го батальйону 80 ОАеМБр, що йшла від Металіста, і сповістити їх про засідку. За іншими даними, вижили Олексій Батура, Дмитро Грозовський і Олександр Сторожук.[10][8]

Згідно рапорту командира 5-ї аеромобільної роти 80 ОАеМБр офіцера Х., приблизно о 15:55 того ж дня командир 1-ї танкової бригади, позивний «Гідра», передав команду зведеному підрозділу Збройних сил у складі 5-ї аеромобільної роти і танкового підрозділу висуватися з Металіста до Щастя. Колона збройних сил мала 5 БТРів і 2 танки, що рухалися у такому порядку: БТР-80 № 123 — дозорний відділ, танк, БТР-80 № 125, 129, 124, 120 і танк у кінці колони. Колона рушила о 16:10 — 16:15.[8][6]

Під'їжджаючи до населеного пункту Цвітні Піски, о 16:30 — 16:40 підрозділ потрапив у засідку. По колоні вівся вогонь з обох боків зі стрілецької зброї, гранатометів, кулеметів і танком, дорога була замінована керованими протитанковими мінами ТМ-62. У рапорті командира 5-ї роти зазначено, що підрозділ здійснював контрзасадні дії, вів вогонь з стрілецької зброї, РПГ, кулемета БТР-80 і танковим озброєнням. Спочатку зайняли кругову оборону, відбиваючи натиск противника, в подальшому проходили засаду в русі на техніці. Сили противника, згідно рапорту, складали 240—260 осіб.[6]

Згідно з висновком Ярослава Тинченка, з рапорту випливає, що про трагедію, яка сталася з айдарівцями, десантники не знали й рухалися повз місця бою відповідно до наказу про передислокацію від командування 1-ї окремої танкової бригади.[8]

За інформацією Юрія Бутусова, українські десантники у цьому бою змогли підбити танк і БТР бойовиків, проте втратили 23 особи загиблими і зниклими безвісти.[11] Був втрачений БТР-80 № 129[6] — він на швидкості влетів у лісопосадку і там згорів.[12] Решта колони змогла пройти через засідку і о 17:00 — 17:20 дістатися Щастя.[6]

За словами Володимира Кияна (позивний «Тайфун»), учасника того бою, командування у той час наказало 4-й аеромобільній роті 80-ї бригади, що перебувала у Щасті, підірвати міст через Сіверський Донець, і тільки через заперечення бійців роти міст не підірвали, дочекавшись виходу з бою колони 2-го батальйону і її проходу через міст.[5]

Українська сторона втратила 42 людини загиблими та зниклими безвісти. Російські найманці фотографувалися на фоні загиблих і допитували важко пораненого Івана Ісика, що помер згодом в лікарні від ран.[13][14]

8 вересня в «часі тиші» українській владі вдалося домовитися з бойовиками, наслідком стало повернення 33 тіл загиблих українських вояків.[15] Тіла українських бійців були надзвичайно спотворені, зі слідами знущань і катувань.[16] За уточненими даними за вересень 2017, рештки тіл належали 38 бійцям.[8]

У попередньому звіті від командира 5-ї аеромобільної роти 80 ОАеМБр зазначалося, що особовий склад роти втратив 5 осіб загиблими та 17 зниклими безвісти (загалом 23 людини).[8]

Вважаються зниклими безвісти: лейтенант Петрівський Ігор Петрович, молодший сержант Гураль Олег Володимирович, солдати Ватаманюк Сергій Миколайович, Підгайний Микола Йосипович, Слободян Едуард Геннадійович, Цікайло Степан Ярославович. Вважаються полоненими капітан Кондрацький Віталій Володимирович, солдати Гринюк Микола Володимирович, Клим'юк Олександр Юрійович.[6]

п/п	Прізвище, ім'я, по-батькові	Звання	Дата смерті	Формування	Подробиці
1.	Атаманчук Андрій Вікторович		5.09.2014	«Айдар»
2.	Білоус Олександр Севаст'янович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
3.	Богуш Андрій Васильович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
4.	Вишневський Олег Анатолійович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
5.	Грибков Сергій Миколайович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
6.	Коломієць Федір Федорович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
7.	Юркевич Андрій Михайлович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
8.	Пархоменко Сергій Леонідович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
9.	Шалатовський Вадим Володимирович	старший солдат	5.09.2014	«Айдар»
10.	Якубовський Назар Олександрович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
11.	Кумецький Віктор Володимирович	старший сержант	5.09.2014	«Айдар»
12.	Король Юрій Васильович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
13.	Скиба Олександр Сергійович	старший сержант	5.09.2014	«Айдар»
14.	Рожков Дмитро Анатолійович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
15.	Слісенко Михайло Михайлович		7.09.2014	«Айдар»	Був взятий у полон 5 вересня, проте після численних тортур помер у полоні.
16.	Сльота Володимир Васильович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
17.	Стулов Олексій Валерійович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
18.	Кондратюк Юрій Володимирович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
19.	Гаврилюк Анатолій Петрович	Прапорщик	5.09.2014	80 ОАеМБр
20.	Лемещук Іван Михайлович	Сержант	5.09.2014	80 ОАеМБр
21.	Сова Іван Васильович	Старший солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
22.	Бражнюк Віктор Михайлович	Молодший сержант	5.09.2014	80 ОАеМБр
23.	Бродяк Степан Миколайович	Молодший сержант	5.09.2014	80 ОАеМБр
24.	Соломчук Володимир Володимирович	Старший солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
25.	Редькович Павло Миколайович	Старший солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
26.	Степула Руслан Іванович	Солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
27.	Воробель Іван Володимирович	Старший солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
28.	Корнач Сергій Сергійович	Солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
29.	Пилипчук Юрій Юрійович	Старший лейтенант	5.09.2014	80 ОАеМБр
30.	Симпович Роман Володимирович	Солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
31.	Боднар Сергій Володимирович	Солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
32.	Ващук Олексій Олександрович	Сержант	5.09.2014	80 ОАеМБр
33.	Федус Микола Миколайович	Солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр
34.	Ісик Іван Васильович		14.09.2014	«Айдар»	Був взятий у полон 5 вересня, зазнав численних тортур на полі бою. Помер у лікарні.
35.	Якимчук Владислав Сергійович	солдат	5.09.2014	«Айдар»
36.	Турчин Михайло Степанович	солдат	5.09.2014	80 ОАеМБр	Виявлений похованим як невідомий на Луганщині. 20 лютого 2020 року у Львові попрощалися з тілом, перепохований у рідному селі в Галицькому р-ні на Івано-Франківщині.[17][18]

2 жовтня 2014 року у Старобільську відбулася панахида за загиблими бійцями 80-ї аеромобільної бригади. Голова Луганської ОДА Геннадій Москаль попросив на колінах у загиблих пробачення від української влади:[19]

Простіть нас, що з вами сьогодні нема ваших матерів, ваших батьків, ваших дітей, ваших сестер. Простіть нас за те, що державні інституції не змогли закупити реактиви, щоб зробити аналіз ДНК і встановити кожну особу. Це наша провина, і думаю, прийде час, і ті, хто припустився цієї помилки, будуть покарані, і батьки нарешті зможуть забрати своїх синів і поховати у себе на батьківщині.

— Геннадій Москаль, 2 жовтня 2014

• 5 СЕНТЯБРЯ 2014 ГОДА — ГЕРОИЧЕСКОЕ САМОПОЖЕРТВОВАНИЕ «АЙДАРА» И 80-Й БРИГАДЫ
• 5 сентября 2014 года — кровавая дата 24-го отдельного штурмового батальона «Айдар». ФОТОрепортаж
• Подробности засады под Луганском: погибли 33 украинских бойца[20] // liga.net, 11 вересня 2014 р.
• «5 сентября 2014 года: засада в районе села Цветные Пески»[5] // censor.net, 6 вересня 2016 р.
• Ярослав Тинченко, 5 вересня під Луганськом // Український тиждень, 7 вересня 2017
• Ярослав Тинченко, Володимир Сакун: «Таких боїв в Афганістані не було, ми билися практично в повному оточенні й не схибили, і без наказу не відійшли!» // Український тиждень, 17 вересня 2017

Виноски

Джерела