Сліпченко Сергій Олександрович

Народився в 1912 році. У 1935 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП (б) України. З 1953 року — заступник завідувача Політичним відділом МЗС Української РСР. У 1953–1954 рр. — Завідувач Політичним відділом і член колегії МЗС УРСР. У 1955–1965 рр. — Заступник міністра закордонних справ УРСР. З 4 березня 1965 по 10 червня 1970 рр. — Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Замбії. У 1970–1972 рр. — Співробітник МЗС СРСР. З 26 грудня 1972 по 2 квітня 1980 рр. — Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Танзанії. З 1980 році співробітник Інституту Африки АН СРСР.

• Старший син Олександр Сліпченко — український дипломат, працював послом України в Данії, Норвегії, Швеції та Ізраїлі.[1][2]
• Молодший син Віктор Сліпченко — російський дипломат[3], консультант Центру енергетики та безпеки, член редакційної колегії журналу «Ядерний клуб». Випускник Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ). В 1968–2009 рр. — Перебував на дипломатичній роботі в Центральному апараті МЗС СРСР і Росії, а також ООН. Учасник переговорів з питань обмеження озброєнь, в тому числі за Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань. У 2005–2009 рр. — Експерт Комітету з нерозповсюдження ЗМЗ Ради Безпеки ООН, заснованого резолюцією 1540. Автор низки статей та публікацій, серед яких Одна жизнь дипломата-разоруженца : (памятные записки, или записки по памяти) / В. С. Слипченко ; Совет ветеранов МИД РФ. - Москва : Memories, 2009. - 111, [1] с., [8] л. ил. ; 20 см. - 100 экз. - ISBN 978-5-903116-76-8.[4]

• «Дипломатический словарь» под ред. А. А. Громыко, А. Г. Ковалева, П. П. Севостьянова, С. Л. Тихвинского в 3-х томах, М., «Наука», 1985–1986. — Т. 3, с. 42.

• Біографія в Довідник з історії Комуністичної партії і Радянського Союзу 1898–1991
• Біографія на proza.ru