Совка земляна каймиста

Сóвка землянá кайми́ста метелик родини Совки (Noctuidae).

?
Совка земляна каймиста

Совка земляна каймиста
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Надродина: Совкоподібні (Noctuoidea)
Родина: Совки (Noctuidae)
Підродина: Noctuinae
Триба: Noctuini
Рід: Noctua
Вид: Совка земляна каймиста
Noctua fimbriata
(Schreber, 1759
Посилання
Віківиди: Noctua fimbriataCatocala fraxini

Зовнішній вигляд

Метелик має 24–30 мм розмах крил[1]. Виду притаманний статевий диморфізм: у самців передні крила темно-коричневі, у самок — світлі, оранжево-жовті, із зовнішньою поперечною смугою. У обох статей на передніх крилах є брунькоподібні та кільцеві плями із світлим облямуванням. Задні крила жовті або яскраво-руді, із широкою чорною смугою . Описано декілька кольорових варіацій цього виду. Дорослі гусениці червонувато-охрових кольорів, із світлою лінією на спині, боки палеві, верх і боки із коричневими цяточками. Дихальця облямовані чорним[2].

Поширення

Ареал виду охоплює більшу частину Палеарктики: від Західної Європи до Західного Сибіру, Туркменістану, Туреччини[1] та Ірану[3]. Вид зустрічається по всій Україні[1].

Спосіб життя

Імаго активні у нічний час, із червня до вересня. Вид розвивається у двох поколіннях на рік із літньою діапаузою. Метеликів можна побачити на узліссях, галявинах, орних землях, у балках, садах, парках від середини квітня до червня. Гусінь є поліфагом. Вона живиться листям первоцвіту, малини, ожини, кульбаби, конюшини, винограду, верби[1], щавлю, кропиви та низки інших трав'янистих та чагарникових рослин[4]. В горах Центральної Європи особин цього виду можна віднайти на висоті до 2500 м.

Значення в природі та житті людини

Подібно до інших біологічних видів, земляна каймиста совка є невід'ємною ланкою природних екосистем — споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Вид занесений до Червоних книг декількох регіонів Росії[5]

Примітки

  1. Ключко З. Ф. Совки України. К.: Вид-во Раєвського, 2006. — 248 с.
  2. Seitz, A. Ed. Die Großschmetterlinge der Erde, Verlag Alfred Kernen, Stuttgart Band 3: Abt. 1, Die Großschmetterlinge des palaearktischen Faunengebietes, Die palaearktischen eulenartigen Nachtfalter, 1914
  3. https://www.researchgate.net/publication/260654966_Contribution_to_the_noctuid_fauna_of_NE_Iran_Noctuinae_Hadeninae_and_Plusiinae_Lepidoptera_with_additions_to_the_Iranian_fauna/figures?lo=1&utm_source=google&utm_medium=organic
  4. Robinson, G. S., P. R. Ackery, I. J. Kitching, G. W. Beccaloni & L. M. Hernández, 2010. HOSTS — A Database of the World's Lepidopteran Hostplants. Natural History Museum, London"
  5. http://oopt.aari.ru/bio/70893
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.