Соколинський Давид Мойсейович
Давид Мойсейович Соколинський (Гімельман) (1 червня 1902 — 21 січня 1940) — український радянський розвідник. Начальник 3-м відділу (розвідувальним) Управління державної безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ Української РСР (1937). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
| Давид Мойсейович Соколинський (Гімельман) | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1 червня 1902 Одеса | |
| Смерть |
21 січня 1940 (37 років) Москва, СРСР | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1937 | |
| Приналежність |
 СРСР | |
| Рід військ | НКВС | |
| Формування | 3-й відділ (розвідувальний) Управління державної безпеки НКВС Української СРР | |
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
Народився у червні 1902 року в місті Одесі[1]. Закінчив трикласну початкову школу в 1914 році та два класи реального училища в Одесі.
З жовтня 1916 року — розсильний контори торговельної справи та вугільного складу в Одесі.
З квітня 1919 року — проходить військову службу червоноармійцем окремого будівельного батальйону військ Всеукраїнської надзвичайної комісії.
У липні 1920 року — призначений заступником завідувача Організаційного відділу Балтського повітового комітету КП(б) України, заступником голови Балтської повітової Ради профспілки.
З липня 1921 року — уповноважений Політичного бюро Балтської повітовоїнадзвичайної комісії.
У травні 1923 року — призначений уповноваженим Миколаївського окружного відділу Державного політичного управління,
У серпні 1925 року — очолив Миколаївський окружний відділ Державного політичного управління.
У квітні 1927 року — помічник начальника Сталінського окружного відділу Державного політичного управління.
З квітня 1928 року — помічник начальника Особливого відділу Українського військового округу,
У травні 1928 року — призначений начальником відділення Інформаційного відділу Обліково-організаційного управління ДПУ при Раді Народних Комісарів Української СРР.
У 1930—1931 рр. — виконує обов'язки начальника Інформаційного відділу ДПУ при Раді Народних Комісарів УСРР,
У 1931—1932 рр. — помічник начальника Особливого відділу ДПУ Українського військового округу.
У травні 1932 року — очолив Молдавський обласний відділ ДПУ[2],
У грудні 1932 року — очолив Вінницький обласний відділ Державного політичного управління
У липня 1934 року — призначений начальником Управління Народного комісаріату внутрішніх справ по Вінницькій області.
З грудня 1936 по січень 1937 рр. — очолював Управління НКВС по Дніпропетровській області.
З січня по квітень 1937 року — керував 3-м відділом (розвідувальним) Управління державної безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ Української РСР[3].
У квітні 1937 року — очолив Управління НКВС по Донецькій області,
З лютого 1938 року — очолив обласне управління в м. Челябінську.
З квітня 1938 по січень 1939 рр. — працював у Наркоматі водного транспорту СРСР та начальником Центрального управління морського нафтоналивного флоту.
У січня 1939 року заарештований.
21 січня 1940 року засуджений та розстріляний.
Нагороди та відзнаки
- Орден Леніна (1937)
- Знак «Почесний працівник ВНК-ДПУ» (1932),
- Бойова зброя від Колегії ДПУ УСРР (1927),
- Бойова зброя від ДПУ УСРР (1930).
Примітки
- Біографічні відомості про Євреїв - співробітників ЧК. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017.
- Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Давид Соколинський
- КЕРІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017.
Посилання
- Українська зовнішня розвідка: від А до Я
- Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414.
- Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк
- Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. — К. : Абрис, 1997. — С. 504.
- Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. — М. : Яуза: Эксмо, 2009. — С. 486.