Дніпропетровська область

Дніпропетро́вська о́бласть область в Україні. Розташована в центрально-східній частині країни.

Дніпропетровська область
Герб Дніпропетровської області Прапор Дніпропетровської області
Основні дані
Прізвисько: Дніпропетровщина, Січеславщина[1][2], Дніпровщина[3]
Країна:  Україна
Утворена: 27 лютого 1932 року
Код КАТОТТГ: UA12000000000090473
Населення: 3 231 140
Площа: 31 914 км²
Густота населення: 97,03 осіб/км²
Телефонні коди: +380-56
Обласний центр: Дніпро
Райони: 7
Громади:
Міста:

обласного значення
районного значення


13
7
Райони в містах: 18
Смт: 46
Села: 1372
Селища: 63
Селищні ради: 40
Сільські ради: 288
Номери автомобілів: AE, KE
Інтернет-домени: dnepropetrovsk.ua; dp.ua
Обласна влада
Рада: Дніпропетровська обласна рада
Голова ради: Лукашук Микола Васильович
Голова ОДА: Резніченко Валентин Михайлович[4]
Вебсторінка: Дніпропетровська ОДА
Дніпропетровська облрада
Адреса: 49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, 2
Мапа
Дніпропетровська область у Вікісховищі

7 лютого 2019 року Верховна рада почала розгляд змін до Конституції щодо назви області. Більшістю у 240 голосів рекомендовано нову назву Січеславська.[2] Щоб внести зміни до Конституції, необхідно рішення двох сесій Верховної ради.

Область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території України п'яти областей.

Площа області становить 31,9 тис. км² (з 5,3 % площі території України це друга за територією в Україні область після Одеської). Населення — 3 300 309 осіб (на 1 червня 2013 року — тут живе 7,3 % населення держави, це друга за населенням область після Донецької). Центр області та найбільше місто Дніпро. Інші великі міста: Кривий Ріг, Кам'янське, Нікополь, Павлоград.

Історія

Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.

Територія області густо заселяється в епоху бронзи (III — початок I тисячоліття до н. е.). У VIII столітті до н. е. в степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. У цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя.

У подальшому придніпровські степи бачили багато войовничих народів, серед яких:

У VI—VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (IX—XII століття н. е.) річкою Дніпро проходив один з головних торговельних маршрутів середньовічної Східної Європи «З варяг у греки», який поєднував Балтійські країни з Кримом та столицею Візантії Константинополем. Також Дніпром йшли на візантійські прибережні міста і варязькі дружини з київськими князями на чолі. На теперішньому Монастирському острові у межах сучасного міста Дніпра згідно з легендою 880-х років існував візантійський монастир, де зупинялись правителі Русі Ольга та Володимир. Біля Дніпровських порогів печеніги вбили князя Святослава, який повертався з походу на Балкани. Також тут було місце збору загонів руських князів перед походом на схід, де згодом відбулася битва на річці Калка з полководцями Чингісхана в 1223 році.

Монголо-татарська навала 12391242 років спустошила і Придніпров'я. Ця територія стала місцем кочовищ азійських орд і надовго дістала назву «Дикого поля».

Поселення на Придніпров'ї за часів Запорозької Січі у 18 ст.

Нове заселення краю пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XVXVI століттях на цих землях, які стали кордоном між посталими Великим князівством Литовським та Кримським ханством. Територія Дніпропетровщини стала ядром земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.

У 1775 році згідно з указом Катерини II про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губерній Російської імперії, а самі козаки з 1792 року (після чергової російсько-турецької війни) переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.

Карта Катеринославського намісництва
Картка Катеринославської губернії

Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати та в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIII та XIX столітті поступово зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році — 54, в 1854 році — 120 і в 1860 — 288. Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Кількість населення різко зросла. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році — 2800 тис. осіб.

Після відкриття Олександром Полем та початком промислового видобутку залізної руди біля Кривого Рогу прискорилось будівництво залізниць, нових підприємств добувної, обробної та металургійної галузей промисловості. На початку XX століття Катеринославська губернія займала перше місце в Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, збудованих переважно іноземцями.

У роки громадянської війни територія губернії неодноразово переходила з одних рук до інших, тут діяли:

Після Громадянської війни почалося відновлення краю. При цьому раніше пропонувалося перейменувати місто Дніпропетровськ у Січеслав на честь Запорозької Січі, у 1919 році цю назву запропонувало Катеринославське українське учительське товариство.

У 19231925 роках у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округ, у тому числі Катеринославську, Павлоградську, Криворізьку. У 1926 році Катеринославський округ об'єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, після чого область набула сучасних меж.

Хронологія історичних подій


Основні державні та
адміністративно-територіальні
формування на території Дніпропетровщини
Кодацька паланка
Катеринославське намісництво
Катеринославський повіт
Новоросійська губернія
Катеринославська губернія
Січове земство
Катеринославський район
Дніпропетровська (Катеринославська) округа
Генеральна округа Дніпропетровськ
Дніпропетровська область
Дніпропетровська область
Григорій Петровський, радянський діяч, ім'я якого носив обласний центр за радянський часів і до 2016-го

Перейменування області

З 1991 року українська інтелігенція наголошувала, що територія нинішньої Дніпропетровської області нерозривно пов'язана з історією українського козацтва та його адміністративно-військових центрів-січей. Зокрема, на землях Дніпропетровщини упродовж XVIXVIII століть існувало 5 із 8 запорозьких січей Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Покровська, з якими тісно пов'язані процеси заселення степових теренів, формування українського етнічного простору та національно-визвольні змагання українського народу.

Зокрема, у Микитинській січі в січні 1648 року Богдана Хмельницького було обрано гетьманом війська запорозького. 6 березня 1918-го році УНР провела адміністративно-територіальну реформу, за якою Катеринослав, Катеринославський повіт, частини Верхньодніпровського, Херсонського, Новомосковського та Олександрійського повітів увійшли до землі «Січ». Сама область давно в різних творчих і наукових середовищах зажила назви Січеславщина.

Всупереч реформі обласний центр не був перейменований в 1957-58 роках.

Вже у січні 2018 році задля сприяння виконання Закону про декомунізацію рух прибічників ініціативи зорганізувався в коаліцію громадських організацій «СічеславськаТАК», що об'єднала понад 50 громадських організацій з усієї області.

Громадськість влаштувала низку наукових круглих столів, дискусій та публічних заходів по містах та селищах краю. Активісти звертались до народних депутатів та керівників області з проханням всебічно підтримати ідею перейменування. Були проведені громадські обговорення по всій області, організовані історичні лекції та створено документальну кінострічку «Мандрівка у край затоплених січей».

Під час публічних обговорень ініціативу перейменування підтримали майже у всіх населених пунктах області: у Дніпрі, Кривому Розі, Новомосковську, Верхньодніпровську, Верхівцеве, Павлограді, Підгородному, Марганці, Покрові, Нікополі, Кам'янському, Жовтих Водах, Синельниково, Криничанській ОТГ, Солонянській ОТГ, Петриківській ОТГ, Межівській ОТГ, Широківській ОТГ, Томаківській ОТГ, Покровській ОТГ, Царичанській ОТГ, Магдалинівській ОТГ та інші.[7]

Також ідею перейменування обасті на Січеславську підтримали громадські ради при міській раді Дніпра та обласній державній адміністрації. Ініціатива з перейменування області знайшла підтримку в місцевих і загальнонаціональних наукових та академічних колах, зокрема її підтримав історик Українського інституту національної пам'яті Богдан Короленко,[8] доктор історичних наук Павло Гай-Нижник,[9][8] директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович,[10] завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. Грушевського Віктор Брехуненко,[8] Директор Науково-дослідного інституту українознавства Богдан Галайко,[8] історики Ярослав Грицак,[11] Андрій Гречило й місцеві історики. Окрім того, громадську ініціативу підтримали чимала кількість лідерів суспільної думки: співаки, музиканти, письменники, актори. Зокрема, письменники Сашко Лірник[12], Василь Шкляр[13], Юрій Гудименко, брати Капранови,[14], Антін Мухарський, Дмитро Корчинський,[15] письменники Іван Малкович, Сергій Жадан, Оксана Забужко, актори Наталя Сумська, Ірма Вітовська, В'ячеслав Довженко, гурти Фіолет, ДахаБраха, Воплі Відоплясова, КозакСистем, ТНМК, Мандри, співак і бандурист Тарас Компаніченко, волонтерка Яна Зінкевич, письменник і журналіст Остап Дроздов[16] та інші.[7]

У квітні 2018 року нардеп Андрій Денисенко зареєстрував проєкт Закону про внесення змін до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Дніпропетровської області на Січеславську), який успішно пройшов усі профільні комітети при Верховній раді.

Проєкт закону (№ 8329) підтримали своїми підписами 156 народних депутатів різних фракцій та груп і його внесли до порядку денного 20 вересня на голосування.[17][18]

7 лютого 2019 року 240 нардепів підтримали прейменування Дніпропетровської області на Січеславську. Відповідний законопроєкт (№ 9310-1) направили до Конституційного Суду.[19]

2 квітня 2019 Конституційний Суд України надав Висновок № 2-в/2019 у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроєкту про внесення зміни до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Дніпропетровської області) (реєстр. № 9310-1) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Цим Висновком Конституційний Суд України визнав законопроєкт 9310-1 про внесення зміни до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Дніпропетровської області) таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.[20][21]

Проте, вибори президента, а згодом і парламентські вибори поставили на «паузу» процес перейменування Дніпропетровщини. Також на ситуацію вплинула пандемія COVID-19.[19]

Адміністративно-територіальний устрій

Адміністративна мапа області до 2020 року

Загальна інформація

Адміністративний центр області — місто Дніпро.

Карта області до 2020

У складі області:

  • районів — 7;
  • районів у містах — 18;
  • населених пунктів — 1501, в тому числі:
    • міського типу — 66, в тому числі:
      • міст — 20, в тому числі:
        • міст обласного значення — 13;
        • міст районного значення — 7;
      • селищ міського типу — 46;
    • сільського типу — 1435, в тому числі:
      • сіл — 1372;
      • селищ — 63.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 22;
  • районних рад у містах — 18;
  • міських рад — 20;
  • селищних рад — 40;
  • сільських рад — 288.

Райони

Район Адм. центр Адм. устрій
1 Дніпровський м. Дніпро Адм. устрій
2 Кам'янський м. Кам'янське Адм. устрій
3 Криворізький м. Кривий Ріг Адм. устрій
4 Нікопольський м. Нікополь Адм. устрій
5 Новомосковський м. Новомосковськ Адм. устрій
6 Павлоградський м. Павлоград Адм. устрій
7 Синельниківський м. Синельникове Адм. устрій

Міста обласного значення


Райони у містах

Район Входження
1 Амур-Нижньодніпровський м. Дніпро
2 Індустріальний м. Дніпро
3 Новокодацький м. Дніпро
4 Самарський м. Дніпро
5 Соборний м. Дніпро
6 Центральний м. Дніпро
7 Чечелівський м. Дніпро
8 Шевченківський м. Дніпро
9 Південний м. Кам'янське
10 Дніпровський м. Кам'янське
11 Заводський м. Кам'янське
12 Металургійний м. Кривий Ріг
13 Довгинцівський м. Кривий Ріг
14 Покровський м. Кривий Ріг
15 Інгулецький м. Кривий Ріг
16 Саксаганський м. Кривий Ріг
17 Тернівський м. Кривий Ріг
18 Центрально-Міський м. Кривий Ріг

Географія

Фізична карта України

Протяжність області з півночі на південь — 130 км, із заходу на схід — 300 км. Межує на півночі з Полтавською і Харківською, на сході з Донецькою, на півдні із Запорізькою і Херсонською, на заході з Миколаївською і Кіровоградською областями. Приблизно навпіл область поділяється на північно-східну і південно-західну частини річкою Дніпро.

Історичні області

Дніпропетровську область часто називають Надпоріжжям, або Придніпров'ям. Географічно південна частина області належить до Запорожжя, на відміну від Надпоріжжя. До Надпоріжжя часто відносять лівобережні Присамар'я (Посамар'я) й Приорілля (Поорілля).

Захід області називають Криворіжжям, або Кривбасом, що відноситься до Інгулеччини.

Рельєф

Рельєф області хвилясто-рівнинний (висоти 100—200 м). На північному заході знаходиться Придніпровська височина (висота до 192 м), яка поступово знижується в південно-східному напрямку та обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні височина поступово переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому південному сході області простягається Приазовська височина. Територія області розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами.

Клімат

У цілому клімат є помірним, на півдні області переважає степовий клімат (аридний клімат). Пересічна температура січня від −2 до −5 °C, липня від +20 до +24 °C. Опадів 450—550 мм на рік. Термін вегетаційного періоду — 210 днів.

Гідрографія

Річка Дніпро

В області протікають 217 річок, з них 55 довжиною понад 25 км. Головна водна артерія — річка Дніпро — перетинає область з північного заходу на південний схід. Його притоки річки Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулець із Саксаганню. У межах області знаходяться частини Кам'янського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Побудовано близько 100 невеликих водосховищ і 3292 ставки. На території області споруджено канал Дніпро — Кривий Ріг.

Докладніше: Річки Дніпропетровської області, Водосховища Дніпропетровської області, Стави Дніпропетровської області

Природно-рекреаційний потенціал

Дніпропетровська область розташована у степовій зоні України; вздовж річок, по балкам зустрічаються ділянки лісів (близько 4 % території області), значна частина яких штучного походження. На території області зустрічається 144 види тварин, занесених до Червоної книги України. До Європейського Червоного списку відносяться 38 регіональних видів. Сучасна мережа природно-заповідного фонду області становить 116 об'єктів загальною площею 26 167 га, що становить 0,8 % від її площі.

Геологія

Значна частина території Дніпропетровської області розташована в межах Українського щита і лише північні райони та крайня східна частина території приурочена до південно-східного борту Дніпровсько-Донецької западини.

В геологічній будові області беруть участь породи архею, протерозою, палеозою, мезозою і кайнозою.

Корисні копалини

Див. також Корисні копалини Дніпропетровської області

Шахта «Зоря» в Кривому Розі

Мінерально-сировинна база характеризується широкою різноманітністю видів і значними запасами деяких корисних копалин. В області виявлено близько 300 родовищ та значні запаси паливно-енергетичної сировини вугілля, нафти, газу і газоконденсату, а також талько-магнезитової, каолінової, уранової, будівельної та ін. Родовища залізної (Кривий Ріг) та марганцевої руди (м. Марганець та м. Покров) — світового значення.

У результаті геологорозвідувальних робіт виявлено золоторудні родовища в Солонянському та Нікопольському районах.

Родовища корисних копалин

Демографія

Загальна кількість наявного населення Дніпропетровської області на 1 січня 2008 року становить 3398,4 тис.осіб, у тому числі міське населення — 2836,2 тис.осіб, сільське населення — 562,2 тис. осіб. Загальна кількість постійного населення становить 3395,1 тис. осіб.

Таблиця демографії
(Джерело : http://www.dneprstat.gov.ua)
1962197919891995199820012004200620082013
2901,03639,43881,23888,83758,73567,63502,93447,23398,43307,8
В період з 1962 по 2013 рік (тис. ос.)

За результатами перепису населення 2001 р., кількість чоловіків становила 1643,3 тис., або 46 %, жінок — 1924,3 тис., або 54 %. На території області проживають представники понад 130 національностей і народностей.

Національний склад області[22]
Національність Кількість (тис. осіб) % Національність Кількість (тис. осіб) %
Українці 2825,8 79,3 % Татари 3,8 0,11 %
Росіяни 627,5 17,6 % Німці 3,8 0,11 %
Білоруси 29,5 0,8 % Грузини 2,8 0,08 %
Євреї 13,7 0,4 % Болгари 2,3 0,06 %
Вірмени 10,6 0,3 % Корейці 1,4 0,04 %
Азербайджанці 5,6 0,2 % Узбеки 1,4 0,04 %
Молдовани 4,4 0,12 % Греки 1,1 0,03 %
Цигани 4,1 0,11 % Інші національності 15,6 0,4 %

Мовний склад населення

Українську мову вважають рідною 67 % населення області, російську визначили як рідну 32 % населення.

Райони та міста обласного значення українська російська білоруська вірменська
Дніпропетровська область 67,0 31,9 0,2 0,2
Дніпро (міськрада) 46,5 52,5 0,1 0,2
Вільногірськ 81,4 18,3 0,3 0,0
Кам'янське (міськрада) 65,5 33,8 0,2 0,2
Жовті Води (міськрада) 77,1 20,9 0,1 0,1
Кривий Ріг (міськрада) 71,4 27,2 0,2 0,1
Марганець (міськрада) 72,2 26,7 0,2 0,5
Нікополь 56,0 42,7 0,1 0,1
Новомосковськ 80,9 18,5 0,1 0,1
Покров (міськрада) 67,7 31,7 0,2 0,1
Павлоград 59,2 39,8 0,1 0,1
Першотравенськ 40,2 58,9 0,2 0,1
Синельникове 78,0 20,2 0,1 0,1
Тернівка (міськрада) 21,2 78,0 0,1 0,0
Апостолівський район 86,6 12,6 0,4 0,1
Васильківський район 94,5 4,6 0,2 0,2
Верхньодніпровський район 90,0 9,2 0,2 0,1
Дніпровський район 80,7 18,3 0,2 0,1
Криворізький район 91,4 7,7 0,3 0,2
Криничанський район 94,0 4,7 0,4 0,3
Магдалинівський район 93,9 4,8 0,1 0,7
Межівський район 94,7 3,9 0,1 0,1
Нікопольський район 89,7 9,8 0,2 0,1
Новомосковський район 86,2 12,9 0,2 0,2
Павлоградський район 76,0 23,4 0,1 0,2
Петриківський район 95,5 4,0 0,1 0,2
Петропавлівський район 91,4 8,0 0,1 0,3
Покровський район 95,3 4,2 0,1 0,2
П'ятихатський район 92,3 6,3 0,2 0,4
Синельниківський район 90,0 8,8 0,2 0,2
Солонянський район 92,7 6,4 0,2 0,2
Софіївський район 94,6 4,3 0,3 0,1
Томаківський район 92,8 6,6 0,3 0,1
Царичанський район 95,4 3,9 0,1 0,2
Широківський район 92,5 6,4 0,6 0,1
Юр'ївський район 92,8 6,0 0,2 0,1

Найбільші населені пункти

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 11,0 тисяч
за даними Держкомстату[23][24]
Дніпро 1 000 506 Першотравенськ 28 363
Кривий Ріг 629 695 Тернівка 28 298
Кам'янське 235 066 Вільногірськ 23 235
Нікополь 112 102 Підгородне 19 521
Павлоград 106 184 П'ятихатки 18 845
Новомосковськ 70 749 Верхньодніпровськ 16 364
Марганець 47 141 Апостолове 13 792
Жовті Води 44 766 Зеленодольськ 13 349
Покров 39 497 Слобожанське 13 221
Синельникове 30 724 Васильківка 11 738

(Курсивом позначені селища міського типу)

Економіка

Завдяки значним покладам корисних копалин, потужній промисловій базі, розвинутому агропромисловому комплексу Дніпропетровська область займає одне з перших місць в Україні по рівню економічного розвитку, особливо у таких галузях, як гірничовидобувна і харчова промисловість, металургія, енергетика, рослинництво.

На Дніпропетровщині виробляється 100 % марганцевої та майже 80 % залізної руди, 64,1 % труб, 27,1 % металопрокату, 33,3 % чавуну, 42,6 % сталі, 20,1 % коксу, 17,3 % цементу, 20,0 % вугілля, 11,2 % азотних, мінеральних чи хімічних добрив, 13,7 % кислоти сірчаної, 7,3 % електродвигунів, 7,5 % свинини, 16,1 % ковбасних виробів, 7,6 % електроенергії.

Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних показниках за роки незалежності України відчутно зросла. Питома вага промислового виробництва збільшилась — з 14,5 до 18,4 відсотка, сільськогосподарського — з 5,4 до 5,8, іноземних інвестицій — з 5,4 до 15,3, експорту — з 14,1 до 14,7. Роздрібного товарообігу — з 7 до 7,9. Частка області в загальному обсязі інвестицій, фонду оплати праці стабільно знаходиться на рівні 8—10 відсотків.

Область має потужний промисловий потенціал. Він характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. У регіоні діють понад 700 основних промислових підприємств двадцяти основних видів економічної діяльності, на яких працюють 354,3 тис. осіб. На Дніпропетровщині виробляється 18,4 % (майже 205 млрд грн) усієї реалізованої промислової продукції України. За цим показником область посідає друге місце по Україні. Основа промисловості області — металургія. На підприємствах цього виду діяльності зайнято 94,2 тис. осіб. Обсяги реалізованої продукції складають 33,7 % від загального обсягу по області. В області виробляється 64,1 % труб, 27,1 % прокату, 33,3 % чавуну, 42,6 % сталі, 20,1 % коксу від загального обсягу по Україні. Більша частина продукції сертифікована і відповідає світовому рівню якості. Продукція трубопрокатних підприємств області експортується у 70 країн світу.

Область входить до числа провідних експортерів та займає друге місце за обсягами експорту серед областей України. На область припадало 14,7 % експортних товарних операцій України. Товарна структура експорту обумовлена промисловим потенціалом області. Основу товарної структури складали чорні метали (37,5 % загального обсягу експорту товарів), мінеральні продукти (22,6 %), вироби з чорних металів (14,3 %), транспортні засоби (10,1 %), продукція хімічної промисловості (2,4 %).[25]

Злочинність

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 123,7 злочинів, з них 45,0 тяжких та особливо тяжких.[26]

Обласна влада

Дніпропетровська обласна державна адміністрація

Фракції Дніпропетровської обласної ради

Станом на кінець 2020 року:

ПартіяМісць
1ФРАКЦІЯ «СЛУГА НАРОДУ»[27]30
2ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА — ЗА ЖИТТЯ»[28]27
3ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ПРОПОЗИЦІЯ»[29]17
4ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «БЛОК ВІЛКУЛА „УКРАЇНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА“»[30]16
5ФРАКЦІЯ «ЄС»[31]13
6ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ГРОМАДСЬКА СИЛА»[32]9
7ФРАКЦІЯ «БАТЬКІВЩИНА»[33]8

Освіта і наука

Детальніше Вищі навчальні заклади Дніпропетровської області
Криворізький національний університет

Культура

Петриківський розпис

Петриківський розпис. Скринька. 1980-ті

Петрикі́вський ро́зпис, або «петрикі́вка» — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва. Побутові речі із візерунками в стилі петриківського розпису збереглися з XVII століття.

2012 року Міністерство культури визначило петриківський розпис об'єктом (елементом) нематеріальної культурної спадщини України. 5 грудня 2013 року Петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО[34][35][36].

Відома техніка малювання перетворилася на бренд. Наприкінці січня 2013 року створили логотип «Петриківка». Його безкоштовно передали майстрам селища, аби вони могли доводити покупцям автентичність своєї продукції.[37]

Засоби масової інформації

Станом на 2013 рік на Дніпропетровщині зареєстроване 1241 періодичне видання (у 2008 р. — близько 900), з яких більше 1 000 — газети. Підписатися можна на 92 суспільно-політичних видання. Серед 45 газет комунальної форми власності 9 мають своє вебпредставництво.

Точок реалізації преси налічується 596 (у 2008 році — близько 1200). 35 інтернет-видань й інформагентств представлені в обласному центрі та великих містах.

Інтернетом жителі області користуються передусім для спілкування в соцмережах. Друге місце займає використання електронної пошти. Відвідування інформаційних сайтів знаходиться на 5 місці — Інтернет не став головним джерелом інформації для дніпропетровців. За охопленням аудиторії як і раніше лідирує телебачення. Преса та інтернет-видання мають приблизно однакову кількість читачів.[38]

В обласному центрі та Кривому Розі діють місцеві телеканали — 34-й, 11-й і «Рудана» відповідно. Також на території області здійснює мовлення Дніпропетровська обласна державна телерадіокомпанія (ДОДТРК) — 51-й канал.

Див. також

Примітки

  1. Що таке Січеславщина: історик розповів дніпрянам чому потрібне перейменування області. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 16 квітня 2020.
  2. У документах Руху, УРП, ДемПУ та ін. десь з 1988 року —Січеслав, Січеславська область, Січеславщина
  3. Приклад використання топоніму «Дніпровщина» в українському інтернеті. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 20 листопада 2018.
  4. Указ Президента України від 10 грудня 2020 року № 558/2020 «Про призначення В. Резніченка головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації»
  5. Група нардепів пропонує ВР перейменувати Дніпропетровську область Архівовано 27 квітня 2018 у Wayback Machine. // Іnterfax, 27 квітня 2018
  6. Проект Закону про внесення змін до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Дніпропетровської області) № 8329 від 27.04.2018 Архівовано 27.04.2018, у Wayback Machine. // Офіційний веб-портал Верховної Ради України
  7. СічеславськаТак: рух, який об'єднав тисячі мешканців краю. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  8. Чому Дніпропетровська має стати Січеславською: думка київських науковців. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  9. Павло Гай-Нижник: Січеславська – так!. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  10. Володимир В’ятрович підтримав перейменування області на Січеславську. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  11. Січеславська - це гарний символ героїзму, - Ярослав Грицак. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  12. Тільки спираючись на минуле ми можемо будувати світле майбутнє, - Сашко Лірник про актуальність Січеславщини. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  13. Історичні назви позначають питомо українські землі, - Василь Шкляр. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  14. Січеславщина - важлива місія сучасного покоління. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  15. Січеславська – найкраще увіковічення історії січей, - Дмитро Корчинський. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  16. Січеславська - справа справедливості, - Остап Дроздов. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  17. Раді пропонують перейменувати Дніпропетровську область. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  18. За перейменування Дніпропетровської області висловилося 150 нардепів. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  19. Шість років декомунізації: чому Дніпропетровщина й досі не Січеславщина. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  20. Висновок Конституційного Суду України в справі щодо перейменування Дніпропетровської області. Конституційний Суд України. 3 квітня 2019. Архів оригіналу за 4 квітня 2019.
  21. 2_v_2019.pdf. Архів оригіналу за 4 квітня 2019.
  22. Станом на 2001 рік http://www.ukrcensus.gov.ua/regions/reg_dnipr/ Архівовано 12 травня 2008 у Wayback Machine.
  23. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  24. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2016 по січень 2018 року
  25. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 15 листопада 2013.
  26. МВС УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 19 березня 2014.
  27. Фракція „Слуга Народу” |. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  28. ДЕПУТАТСЬКА ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ „СЛУГА НАРОДУ” |. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  29. ДЕПУТАТСЬКА ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ „ПРОПОЗИЦІЯ” |. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  30. ДЕПУТАТСЬКА ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ „БЛОК ВІЛКУЛА „УКРАЇНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА” |. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  31. Фракція „ЄвроСолідарність” |. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  32. ДЕПУТАТСЬКА ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ „ГРОМАДСЬКА СИЛА” |. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  33. ДЕПУТАТСЬКА ФРАКЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ ВСЕУКАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ „БАТЬКІВЩИНА” |. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  34. Eleven new inscriptions on the Representative List of the Intangible Heritage of Humanity ((англ.)). UNESCOPRESS. 5 грудня 2013. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 6 грудня 2013.
  35. Петриківський розпис потрапив до списку ЮНЕСКО. BBC Україна. 5 грудня 2013. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 6 грудня 2013.
  36. Петриковская роспись стала культурным наследием человечества. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 8 січня 2015.
  37. Петриківський розпис тепер має офіційний логотип. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 8 січня 2015.
  38. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2013. Процитовано 2 серпня 2013.

Джерела та література

Література

  • Бардагова Л. О., Батаріна О. Ф., Білоус М. Д. та інші. Дніпропетровська область // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.9-62

Посилання


 Полтавська область  Харківська область
 Кіровоградська область  Донецька область
 Миколаївська область
 Херсонська область
 Запорізька область
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.