Сокуренко Роман Олександрович

1985 року батьки розвелися, Роман з матір'ю переїхав до Корсуня-Шевченківського. 1999 року закінчив Корсунь-Шевченковську ЗОШ № 1, в кіровоградській філії Кіровоградського професійно-технічного училища підготовки робочих кадрів здобув спеціальність зварювальника. В 2001—2002 роках проходив строкову військову службу у 20-му рухомому пункті управління Генерального Штабу ЗСУ. По демобілізації працював за спеціальністю.

Займався спортом — греко-римською боротьбою, легкою атлетикою, грав у складі футбольних команд «Максимір», «Спортінг-Корсунь». Здобув звання чемпіона першої ліги Корсунь-Шевченківського району з міні-футболу, сезону 2012—2013 років.

Активний учасник Революції Гідності, корсунь-шевченківська самооборона.

Боєць батальйону спецпризначення «Азов», брав участь від самого початку.

Поранений 10 серпня в бою за визволення міста Іловайськ, рятуючи свого командира. Андрій Дрьомін-«Світляк» та Микола Березовий-«Береза» у тому бою загинули.

Переніс десятки операцій у Дніпропетровській лікарні ім. І. Мечникова, Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова. Був відправлений на лікування до Німеччини 3 вересня — з іще 19 пораненими бійцями.

Помер у госпіталі Бундесверу міста Ульм.

Похований у місті Корсунь-Шевченківський.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 14 серпня 2014 року — медаллю «За військову службу Україні»[1]
• Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно)
• Ім'я Романа занесено до Книги памя'ті загиблих працівників Управління МВС України в Черкаській області та увічнено на обеліску загиблим міліціонерам

• Сокуренко Роман Олександрович