Дрьомін Андрій Сергійович

Андрі́й Сергі́йович Дрьомін (3 січня 1982, с. Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області — 10 серпня 2014, під Іловайськом Донецької області) — український коваль, громадський активіст, член УНА-УНСО. Учасник російсько-української війни у чині рядового міліції, боєць-гранатометник батальйону «Азов».

Андрій Сергійович Дрьомін
 Рядовий
Загальна інформація
Народження 3 січня 1982(1982-01-03)
с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть 10 серпня 2014(2014-08-10) (32 роки)
під Іловайськом, Донецька область, Україна
Поховання Великий Глибочок
Псевдо Світляк
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  МВС України
Рід військ  Спеціальна міліція
Формування
 «Азов»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
 Дрьомін Андрій Сергійович у Вікісховищі

Життєпис

Єдиний син у батьків-учителів, одружитися не встиг. Тривалий час проживали в Нововолинську[1][2], а потім перебралися до Великого Глибочка, де живуть батьки матері. Працював у кузні, займався художнім ковальством.

Був членом УНА-УНСО.[3]

Брав участь в акції «Україна без Кучми» — від УНА-УНСО. Згодом — учасник Євромайдану з перших днів.

На російсько-український фронт поїхав добровольцем. Служив у одній чоті з чоловіком Тетяни Чорновол Миколою Березовим, з яким зналися давно. Також більше 14 років був знайомий з Андрієм Юркевичем, обоє планували служити в одному батальйоні, але не сталося.

Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом у ході зіткнення з терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових: гармату й кулемет заклинило, заглух двигун БМП, по вояках почали стріляти з кулемета «Утьос» та снайпери, в ході бою двох військових було вбито, п'ятьох — поранено. Андрій Дрьомін отримав п'ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим: той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл. Смертельних поранень зазнав Роман Сокуренко.

Могила Андрія Дрьоміна

Похований у родинному селі на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Вшанування пам'яті

Відзнаки

У скульптурі

24 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 4, де навчався майбутній воїн, було встановлено меморіальні дошки на честь Андрія Дрьоміна та іншого загиблого героя війни — Павла Попова, який загинув у бою під Волновахою.[2]

9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Задорожнього, Ігоря Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Андрія Дрьоміна.[1]

3 січня 2016 року в Тернополі, на будинку № 51 по вулиці Соломії Крушельницької, де жив український Герой, відкрито й освячено меморіальну гранітну дошку.[6]

У 2018 році у Миргороді виготовили кований сонячний годинник з присвятою воїну-ковалю.[джерело?]

У літературі

Андрій Дрьомін став прототипом казки Дзвінки Торохтушко[7] «Світлячок-охоронець». Події в казковому світі дуже нагадують українське сьогодення, а впевнений, щирий і з веселим норовом Світлячок разом з павучками, пташками, жучками та іншими мешканцями житнього поля борються із сараною, що хотіла зжерти посіви.[8]

Див. також

Примітки
  1. Відбулося урочисте відкриття Стели Героям
  2. У Нововолинську увіковічнили пам'ять Героїв АТО
  3. Андрій Дрьомін. УНА-УНСО (укр.). 3 грудня 2014. Процитовано 26 вересня 2018.
  4. Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада, 18 серпня.
  6. Софія Лінчевська. Пам'ятну стеллу бійцю батальйону «Азов» Андрію Дрьоміну відкрили у Тернополі Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine. // Вільне життя плюс, 5 січня 2016.
  7. Псевдонім Любові Бурак
  8.  Тернополянка написала казку «Світлячок-охоронець» про загиблого бійця Андрія Дрьоміна на YouTube // Телекомпанія TV-4, 27 травня 2015.

Джерела
  • Оксана Смільська, Під снайперським вогнем, рятуючи один одного, загинули Микола Березовий і Андрій Дрьомін // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 30 (13–19 серп.). — С. 1, 11.
  • Ябченко, І. Відлітають не тільки птахи // Вільне життя плюс. — 2014. — № 67 (20 серп.). — С. 7 — (Втрата).
  • Ковальський вогник світла тане: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.

Посилання
Зовнішні відеофайли
 батальйону «Азов» Микола Ляхович про Березового, Світляка і війну на YouTube // Громадське ТБ Приазов'я, 12 серп. 2014
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.