Соломон Лурія

Шло́мо Лу́рія, також Соломон Лурія (івр. שלמה לוריא; пол. Salomon ben Jechiel Luria), якого також називали Магаршал (івр. מהרש"ל) — скорочення від Morenu ha-Raw Rabi Szlomo Luria (укр. Наш Учитель, Рабі Шломо Лурія); нар. 1510 пом. 7 листопада 1573 ашкеназійський рабин. Головний рабин Берестя, Волині та Любліна. Ректор єшив у Бересті, Острозі та Любліні. За окремими оцінками, найвидатніший вчений-талмудист свого часу[2].

Шломо Лурія
שלמה לוריא
Псевдо Магаршал
Народився 1510(1510)
Берестя
Помер 7 листопада 1573(1573-11-07)
Люблін
Поховання
Old Jewish Cemeteryd : 
Національність єврей
Діяльність рабин, талмудист
Відомі учні Mordecai Yoffed
Конфесія юдаїзм
Рід Лурії[1]
Батько Янкель Лурія
Родичі бабця Міріам Шапіра-Лурія
кузен Моше Ісерлес
тесть Кальман Габеркастен

Біографія

Шломо Лурія походив із відомої родини рабинів. Його рід мав ельзаські корені, але згодом предки Соломона переселились до Литви, пізніше — до Великопольщі. Його батько Янкель був рабином Слуцька, а дід Ісаак Клаубер — рабином Познані[3].

Шломо Лурія народився у 1510 році у Бересті. В юному віці поїхав на навчання до свого діда, рабина Клаубера, в Познань. У травні 1535 року в місті сталася велика пожежа, в якій згорів і дім Клауберів (разом із багатою бібліотекою рабина). Після того Лурія продовжив навчання у рабина Острога Кальмана Габеркастена[4]. Згодом Шломо одружився з донькою Габеркастена Ліпкою[5].

Могила Шломо Лурії. Надгробок з XIX століття

За деякий час Соломон Лурія був призначеним рабином Берестя і заснував там єшиву. Ймовірно, недовго проживав у Вільні. Близько 1550 року зайняв пост рабина Острога і керівника острозької єшиви після свого тестя Кальмана Габеркастена, а незабаром обійняв посаду головного рабина усієї Волині[4]. У 1555 році став рабином Любліна. Деякий час перебував у цьому місті, але внаслідок сварки з Шаломом Шахною покинув Люблін і повернувся до Острога. Лише після смерті Шахни Лурія остаточно переїхав до Любліна[3][4].

У 1567 році Король Польщі Сигізмунд II Август надав Соломону Лурії титул ректора люблінської єшиви. На цій посаді Магаршал перебував до своєї смерті, зробивши навчальний заклад відомим по всій середньовічній Європі[3].

Помер у 1573 році. Похований на Старому єврейському цвинтарі в Любліні. На його честь люблінські євреї назвали головну синагогу міста синагогою Магаршала[3].

Наукові погляди та праці Шломо Лурії

Магаршал був послідовним противником пілпулу, методу аналізу Талмуду, розробленого рабином Якобом Поллаком та його учнем Шаломом Шахною. На відміну від них, Лурія вважав за найкращий спосіб отримання знань ретельний філологічний аналіз Талмуду[4].

Підтримував дружні стосунки зі своїм кузеном, краківським рабином Моше Ісерлесом, які виразно читаються у листуванні між двома рабинами. Однак ця приязнь не завадила Лурії жорстко розкритикувати Іссерлеса, коли до Магаршала дійшли відомості про те, що той вивчав філософію, зокрема, твори «необрізаного Аристотеля»[6].

До основних текстів Соломона Лурії належать[4]:

  • Jam szel Szlomo (ים של שלמה; Море Соломона) — головна праця Магаршала, яку він, однак, так і не закінчив. Друком вийшли лише окремі частини «Моря Соломона»;
  • Chochmat Szlomo (חכמת שלמה; Мудрість Соломона) глоси та коментарі до Талмуду;
  • Amudej Szlomo (עמודי שלמה; Стовпи Соломона) — коментарі до Сефер га-Міцвот Маймоніда.

Примітки

  1. Anton Lourié. Die Familie Lourié. — Wien : Stern & Steiner, 1923.(нім.)
  2. Ельханан Райнер. Ашкеназька еліта на початку нової доби: рукопис і друкована книга // Полін. Дослідження історії та культури євреїв Східної Європи. За редакцією Ентоні Полоньськи. Вип. Дух і літера, 2011. С. 253-271.
  3. Monika Szabłowska-Zaremba. Salomon ben Jechiel Luria. Teatr NN. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 24 квітня 2015.(пол.)
  4. Zofia Borzymińska. Luria Salomon (Szlomo) ben Jechiel. Polski Słownik Judaistyczny. Żydowski Instytut Historyczny. Процитовано 24 квітня 2015.(пол.)
  5. Luria Salomon ben Jechiel. Wirtualny Sztetl. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 24 квітня 2015.(пол.)
  6. Solomon b. Jehiel Luria. Jewish Encyclopedia. Funk & Wagnalls. 1906. Процитовано 24 квітня 2015.(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.