Сопілка (збірник)

«Сопілка» (біл. Жалейка) — перший збірник Янки Купали, виданий на початку 1908 року в Санкт-Петербурзі видавничою спілкою «Загляне сонце і в наше віконце» накладом 4300 примірників, де були надруковані 95 ліричних віршів 1905—1907 років і поема «Відплата кохання».

Сопілка
біл. Жалейка
Обкладинка збірки «Сопілка»
Жанр вірш, поема
Автор Янка Купала
Мова білоруська
Опубліковано 1908

У збірнику вперше публікується програмний вірш поета «А хто там іде?», який зайняв особливе місце у творчості Купали, на довгий час став неофіційним білоруським гімном і перекладений на 82 мови світу[1]. Збірник двічі вилучався царською владою[1][2]. Публікація «Сопілки» зіграла величезну роль у становленні білоруської літератури та творчого кредо її автора[2]. Літературний критик Лев Клейнбарт зазначив, що «Сопілка» виражала національний підйом тодішнього суспільства[3].

Критичні відгуки

Збірник був з ентузіазмом сприйнятий білоруським культурним осередком[2]. У своєму 17-му номері газета «Наша Ніва» відгукнулася на вихід книги рецензією Владака з Казимировки (Володимира Самойли), який підкреслив своєчасність і значення цієї збірки для тогочасної Білорусі:

Твори Янука Купали досі друкувала тільки «Наша Ніва», але тепер пісні, що вийшли в світ в окремій книзі, яку наш молодий пісняр назвав «Сопілкою». Пісні Купали — це люстра, в якій світиться душа білоруса, його життя, його рідний край; це істинний, непідробний голос, що виходить з самої глибині народної душі, це — «крик, що живе Білорусь!»[4]

— Владак з Казимировки. «Жалейка», песьні Янука Купалы

Тодішній аналітик білоруської літератури Максим Богданович у своїй літературознавчій статті «Брили і шари» (біл. Глыбы і слаі) був більш стриманим в оцінках ранньої купалівської поезії:

Як і в 1909 році, найбільше уваги звертає на себе Я. Купала; звертає не тільки величиною своєї здібності, але своєю гнучкістю, здатністю до всестороннього розвитку <…> Щоб дати зрозуміти про всю потужність життєвих соків його таланту, ми на хвилину повернемося аж до перших кроків його письменницької роботи.
Почав він з шорстких віршів, що майже не зовсім зливалися з тодішнім шаром білоруської поезії; написані під Бурачка, занадто розтягнуті, слабо оброблені з боку форми і мови, вони постійно переспівували декілька одних і тих же тем[5].

— Максим Багданович. Глыбы і слаі

Цікаві факти
  • Спочатку, псевдонімом Івана Луцевича, під яким мала вийти його перша збірка, повинен був бути «Янук Купала», але редактор збірника Броніслав Епімах-Шипіло підчас публікації помилково написав його як «Янка Купала». З тих пір Іван Домінікович Луцевич став користуватися псевдонімом саме в такій формі[1].

Примітки
  1. Янка Купала: асоба і творчасць // Архивы Беларуси
  2. Ірына Багдановіч. «Жалейка» Янкі Купалы як прадвесьце маладой Беларусі // Роднае слова. 2008. № 3. С. 3—6
  3. Клейнборт, Л. М. Янка Купала // ЛМЯНК. — Фонд У. — Воп. Vp-1. — Адз. зах. 78. — 265 арк.
  4. Владак з Казіміроукі. «Жалейка», песьні Янука Купалы // Наша Ніва, № 17, 15 жніўня 1908
  5. Максім Багдановіч. Глыбы і слаі // Багдановіч М. Поўны збор твораў. У 3 т. Т. 2. Маст. проза, пераклады, літаратурныя артыкулы, рэцэнзіі і нататкі, чарнавыя накіды. — Мн:. Навука і тэхніка, 1993.— С. 186

Література
  • Янка Купала: Энцыкл. даведнік / БелСЭ; Рэдкал.: І. П. Шамякін (гал. рэд.) і інш. — Мн., БелСЭ, 1986. — 727 с, 26 л. іл.; Артыкул «Жалейка» / Аўтар — А.Лойка. — C. 214—215.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.