Соснін Леонід Антонович

Леонід Антонович Соснін (8 серпня 1895(18950808), селище Очер Пермської губернії, тепер місто Пермського краю, Російська Федерація 18 червня 1973, місто Москва) радянський державний діяч, народний комісар промисловості будівельних матеріалів СРСР. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1952 роках. Депутат Верховної ради Російської РФСР 1-го скликання.

Соснін Леонід Антонович
Народився 8 серпня 1895(1895-08-08)
Очер, Okhansky Uyezdd, Пермська губернія, Російська імперія
Помер 18 червня 1973(1973-06-18) (77 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність росіянин
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Всесоюзна промислова академіяd і Московський енергетичний інститут
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1914—1915 роках працював мастильником-вагарем, обхідником вагонів, спостерігачем вагонного господарства залізничної станції Нижній Тагіл.

З вересня 1915 по 1917 рік служив у російській імператорській армії: рядовий, унтер-офіцер 4-го саперного полку в місті Самарі.

Член РСДРП(б) з квітня 1917 року.

У 1917—1918 роках — комісар штабу Казанського військового округу і Казанського артилерійського штабу.

У травні — вересні 1918 року — голова Астраханської військово-революційної ради; військовий комісар Астраханської губернії.

У серпні 1918 — вересні 1919 року — в Червоній армії: командир загону, командир полку 12-ї та 10-ї армій.

У вересні — грудні 1919 року — помічник військового комісара Челябінської губернії.

У січні — травні 1920 року — військовий комісар Єкатеринбурзької губернії.

У травні 1920 — вересні 1921 року — в Червоній армії: командир 3-го Уральського полку 9-ї і 11-ї армій Південного фронту.

У вересні 1921 — листопаді 1922 року — окружний військовий комісар Карачаєвської автономної області.

У листопаді 1922 — січні 1923 року — заступник голови військово-революційного трибуналу, помічник прокурора фронту.

У січні 1923 — 1927 року — прокурор Народного комісаріату юстиції РРФСР.

У 1927—1928 роках — прокурор Тамбовської губернії.

У 1928—1929 роках — прокурор Владимирської губернії.

У червні 1929 — вересні 1931 року — прокурор Івановської промислової області.

У жовтні 1931 — червні 1934 року — студент Всесоюзної промислової академії в Москві.

У 1934—1937 роках — начальник будівництва Варзобської гідроелектростанції Таджицької РСР.

У 1937—1938 роках — начальник будівництва Чирчицької гідроелектростанції Узбецької РСР.

У 1938 році — начальник Головного управління гідроенергобудівництва Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У квітні 1938 — 24 січня 1939 року — заступник народного комісара важкої промисловості СРСР.

24 січня 1939 — 19 березня 1946 року — народний комісар промисловості будівельних матеріалів СРСР.

У березні 1946 — червні 1953 року — заступник міністра промисловості будівельних матеріалів СРСР.

У 1949 році екстерном закінчив Московський енергетичний інститут, інженер теплових мереж.

У червні 1953 — березні 1955 року — начальник Головного управління із виробництву шиферу, азбоцементних виробів і м'якої покрівлі Міністерства промисловості будівельних матеріалів СРСР.

У березні 1955 — жовтні 1957 року — заступник міністра будівництва електростанцій СРСР.

У жовтні 1957 року — начальник управління робітничого постачання Міністерства електростанцій СРСР.

З жовтня 1957 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 18 червня 1973 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.