Сотиріос Сотиропулос

Народився в Нафпліоні 1831 року. Згодом переїхав до Афін вивчати право у місцевому Університеті, проте був змушений перервати навчання через хворобу. Замість цього він вирішив повернутись до іншої своєї пристрасті — економіки.[1] 1853 року зайняв посаду податкового інспектора в Міністерстві фінансів. Його кар'єрний зліт був стрімким: до 1856 року він очолив відділ, а незабаром став генеральним секретарем митного департаменту. На цьому посту він провів низку визначних реформ, серед яких було скасування десятини. король Оттон нагородив його срібним хрестом ордена Спасителя.[1]

1862, після вигнання Оттона, Сотиропулос вступив до політики та був обраний депутатом до грецької Національної асамблеї 1862–1864. У 1864-1865 роках обіймав пост міністра фінансів в уряді Константіноса Канаріса, а пізніше був призначений головою Рахункової палати, проте згодом відмовився від цієї посади, зосередившись на парламентській діяльності: він неодноразово переобирався у період з 1865 1895 року.[1] Будучи прибічником Александроса Кумундуроса, після смерті останнього 1883 року став незалежним політиком, критикуючи як Трикупіса, так і Деліянніса. На виборах 1887 року він навіть очолював групу з дев'яти депутатів.[1] Того часу його було двічі обрано на пост голови парламенту (1878–1879 та 1879–1880), а також займав пост міністра фінансів у всіх кабінетах Кумундуроса (1865, 1870–1871, 1875–1876, 1880–1882), а також міністра юстиції (1880). Його перебування на посту міністра фінансів відзначалось посиленням боротьби з корупцією, а також скороченням видатків і збільшенням прибутків.[1]

У травні 1893 року, після відставки Харілаоса Трикупіса, король Георг I доручив Сотиропулосу спільно з Дімітріосом Раллісом сформувати новий уряд. Сотиропулос отримав портфель міністра фінансів і в цьому кабінеті, проте перебував на посаді лише упродовж кількох місяців[1].