Софія Бранденбурзька (1568—1622)

Народилась 6 червня 1568 року у Флекен Цехліні на бранденбурзьких землях. Була найменшою, одинадцятою, дитиною та восьмою донькою в родині кронпринца Бранденбурґу Йоганна Ґеорґа та його другою дружини Сабіни Бранденбурґ-Ансбахської. Мала старших сестер Ердмуту й Анну Марію, а також єдинокровного брата Йоахіма Фрідріха від першого шлюбу батька. Інші діти померли в ранньому віці до її народження.

Мешкало сімейство у замку Цехлін поблизу Віттштока, де матір займалася вихованням дітей. У 1571 році батько став правлячим курфюрстом Бранденбурґу.

У віці 7 років Софія втратила матір. Йоганн Ґеорґ невдовзі узяв третій шлюб із юною Єлизаветою Ангальт-Цербстською, яка була не набагато старшою від Софії. Від цього союзу принцеса мала одинадцятеро єдинокровних братів і сестер, однак застала лише народження двох старших: Крістіана та Магдалени.

Подвійний портрет Софії та Крістіана

У віці 13 років Софія була видана заміж за 21-річного саксонського принца Крістіана. Весілля відбулося 25 квітня 1582 у Дрездені, де пара і оселилася. У них народилося семеро дітей:

• Крістіан (1583—1611) — курфюрст Саксонії у 1591—1611 роках, був одруженим із данською принцесою Ядвіґою, дітей не мав;
• Йоганн Георг (1585—1656) — курфюрст Саксонії у 1611—1656 роках, був двічі одруженим, мав дев'ятеро дітей від другого шлюбу;
• Анна Сабіна (25 січня—24 березня 1586) — прожила 2 місяці;
• Софія (1587—1635) — дружина герцога Померанії Франца I, дітей не мала;
• Єлизавета (1588—1589) — прожила 7 місяців;
• Август (1589—1615) — адміністратор єпархії Наумбург-Цайц, був одружений з принцесою Єлизаветою Брауншвейг-Вольфенбюттельською, дітей не мав;
• Доротея (1591—1617) — настоятелька Кведлінбурзького монастиря у 1610—1617 роках.

У лютому 1586 році Крістіан став правлячим курфюрстом Саксонії, а Софія — курфюрстиною-консортом. Саксонський двір за тих часів був найпишнішим в імперії.[1] Сучасники змальовували правителя як талановиту, але зовсім не освічену людину. До державних справ він був не схильний, віддаючи перевагу полюванню та пияцтву.[2] У 1591 році Крістіан заклав для дружини сад насолод у Дрездені, який згодом отримав назву Сад герцогині (нім. Der Herzogin Garten). Помер після п'яти років правління, залишивши Софію регенткою при їхньому малолітньому синові, разом із герцогом Саксен-Веймару Фрідріх Вільгельмом I, який до 1601 року навіть мав титул «Адміністратор Саксонського курфюрства».

Софієнкірхе у 1852 році

Софія мала славу ортодоксальної лютеранки й боролася з криптокальвінізмом у Саксонії. Після смерті чоловіка звеліла ув'язнити у фортеці Кеніґштайн канцлера-кальвініста Ніколауса Креля, супротивника лютеранської ортодоксії. Згодом він був страчений на Новій площі Дрездена за особистої присутності курфюрстіни.[3] За аналогією з біблейською Юдіф'ю ортодоксальні лютерани іменували Софію «Саксонська Юдіф».

У 1599—1610 роках відновила для служб стару францисканську церква у Дрездені, яка надалі стала йменуватися церквою Святої Софії.[4]

Удовиною резиденцією курфюрстини до 1602 року був замок Рохліц, який за життя її чоловіка використовувався як мисливська резиденція. Будівля вирізнялась комфортом, туди був проведений новий водогін.[5] Згодом, до 1611 року, мешкала у замку Кольдіц, де продовжувала вести будівничі роботи, початі Крістіаном. На додачу до зоопарку та терасних садів, був створений терасований виноградник зі складними сходами та гротами. В останні роки життя мешкала в Будинку жінки-матері у Дрездені.

Із 1616 року карбувала власний софійський дукат.[6]

Померла у замку Кольдіц 7 грудня 1622 року. Була похована поруч із чоловіком у північній каплиці Фрайберзького собору.[7]