Софія Ягеллонка (1464–1512)

Софія народилась 6 травня 1464 року у Кракові. Вона була шостою дитиною та другою донькою в родині короля Польщі та великого князя Литви Казимира IV та його дружини Єлизавети Австрійської. Новонароджену охрестив Краківський єпископ Ян Грущинський. Своє ім'я дівчинка отримала на честь бабусі Софії Гольшанської.

Королівна мала старшу сестру Ядвіґу та братів Владислава, Казимира, Яна Ольбрахта та Олександра Згодом сім'я поповнилася молодшими дітьми: Сигізмундом, Фредеріком, Анною, Барбарою та Єлизаветою.[2]

Королівська родина внаслідок своїх обов'язків постійно подорожувала землями польської корони та великого князівства. Князівна, разом зі своїми братами і сестрами, супроводжувала батьків. Так, у 1472 році все сімейство відвідало Ченстохову.[3] Даних щодо виховання чи освіти Софії не збереглося.

Перші заручини Софії відбулися у чотирирічному віці. Її нареченим став 9-річний Максиміліан Габсбург. Приблизно в той же час, 8 квітня 1468, єпископ Ольмюцький Простас Черновський прибув до Кракова як представник короля Угорщини Матвія Корвіна, щоб просити руки королівни. Однак невдовзі він переключився на її старшу сестру Ядвіґу. Шлюб із Максиміліаном виглядав більш можливим для Софії, оскільки вона з сестрами були привабливими партіями для європейської шляхти завдяки правам на трон Австрії та Люксембургу через свою матір Єлизавету Габсбург.

Софія Ягеллонка

Шлюб Ядвіґи з Матвієм Корвіном не відбувся, оскільки Казимир Ягеллон уклав союз із злійшим ворогом угорця — Їржі з Подєбрад. Невдовзі так само сталося із заручинами Софії та Максиміліана.

Невідомо, коли точно почалися перемовини щодо шлюбу Софії із Фрідріхом Ансбахським. Існує ймовірність, що початок мав місце влітку 1470 року, коли польські депутати навідали Бранденбург. У 1473 році польські представники Павло Ясинський та Станіслав Курожвецький вдало провели відповідні переговори, які завершилися підписанням договору про заручини 7 грудня у Кадольцбурзі. Завдяки цьому шлюбу Казимир Ягеллончик сподівався знайти союзників серед німецьких князів.

Умови майбутнього шлюбу обговорювали близько двох років. Від початку шлюбний контракт планувалося підписати 20 березня 1474 у Пневах, однак, насправді, його підписали лише у жовтні 1475 у Познані. З польської сторони свій підпис поставив Станіслав Курожвецький, бранденбурзької — єпископ Любушський Фрідріх Сессельман.

Софія отримала посаг у 32000 флорінів. Курфюрст Альбрехт III Ахілл дав віно за невісткою у розмірі 64000 флорінів. Планувалося, що вінчання відбудеться у Познані, однак курфюрст обрав для церемонії Франкфурт.

13 січня 1479 Софія від'їхала до Франкфукта. Вінчання відбулося 14 лютого. За словами Яна Длугоша, весілля було дуже скромним, внаслідок скупості тестя Софії. Деякий час молода пара проживала у Франкфурті, а 15 липня переїхала до Ансбаху.[3]У віданні подружжя також знаходився замок Кадольцбург.[4] Були деякі проблеми з виплатою посагу Софії. 25 грудня 1479 року Казимир IV мав сплатити перший внесок у 6000 гульденів, але попросив про відстрочку, яка і була дарована.

Альбрехт III Ахілл помер у березні 1486 року, землі були розділені між його синами, внаслідок чого Фрідріх отримав Ансбах. Протягом всього цього часу, проблема виплати посагу Софії залишалася актуальною. У 1489 році брат королівни Владислав II пообіцяв Фрідріху виплату залишків приданого. У 1493 році Фрідріх відправив послів до Польщі з нагадуванням про виплату. 30 вересня 1495 Софія особисто написала листа брату щодо обіцяних грошей. Однак, за життя пари посаг так і не був повністю виплачений. Остання частина грошей була виплачена їхнім дітям в кілька етапів — відповідно в 1533, 1535 та 1537 роках.

У 1495 році Фрідріх успадкував від бездітного брата Сигізмунда землі Кульмбаху.

У березні 1509 року пара була присутньою на коронації Людвіка II Ягеллончика у Празі.

Софія померла 5 жовтня 1512 року у Ансбаху у віці 48 років. Похована у монастирі Хейлсбронн.[5] Її чоловік організував з цієї нагоди пишний поминок.