Союз ТМ-11

Під час польоту корабля Союз ТМ-11:

• тривали польоти орбітальних комплексів:

• радянської орбітальної станції Салют-7 з пристикованим транспортним кораблем постачання Космос-1686 (ТКС-4);
• радянської орбітальної станції Мир з пристикованим транспортним космічним кораблем Союз ТМ-10;

• закінчився політ транспортного космічного корабля Союз ТМ-10;
• відбулись польоти:

• американських шатлів Колумбія (STS-35), Атлантіс (STS-37) і Діскавері (STS-39);
• радянських вантажних космічних кораблів Прогрес М-6 і Прогрес М-7;

• почався політ радянського транспортного космічного корабля Союз ТМ-12.

• Командир Афанасьєв Віктор Михайлович (1й космічний політ)
• Бортінженер Манаров Муса Хіраманович (2й космічний політ)
• Космонавт-дослідник Акіяма Тойохіро (1й космічний політ)

• Командир Афанасьєв Віктор Михайлович
• Бортінженер Манаров Муса Хіраманович
• Космонавт-дослідник Хелен Патриція Шарман

2 грудня 1990 о 08:13:32 UTC з космодрому Байконур ракетою-носієм Союз-У2 (11А511У2) було запущено космічний корабель Союз ТМ-11 з екіпажем: командир Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер Манаров Муса Хіраманович, космонавт-дослідник Акіяма Тойохіро (Японія).

У космосі вперше в історії опинились одночасно 12 осіб: 7 на шатлі, запущеному 2 грудня о 06:49:01, 2 на орбітальній станції Мир, 3 на кораблі Союз ТМ-11.

4 грудня 1990 о 09:57:09 UTC космічний корабель Союз ТМ-11 пристикувався до переднього стикувального вузла базового блоку орбітального комплексу Мир.

Після стикування на станції перебували: командир сьомого основного екіпажу Манаков Геннадій Михайлович, бортінженер сьомого основного екіпажу Стрекалов Геннадій Михайлович, командир восьмого основного екіпажу Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер восьмого основного екіпажу Манаров Муса Хіраманович, космонавт-дослідник шостого екіпажу відвідин Акіяма Тойохіро (Японія).

5 грудня 1990 було перенесено крісла екіпажу з корабля Союз ТМ-11 до ТМ-10.

8 грудня 1990 сьомий основний екіпаж почав завантаження корабля Союз ТМ-10 відзнятими матеріалами і результатами експериментів.

10 грудня 1990 о 02:48:11 UTC космічний корабель Союз ТМ-10 з екіпажем — командир Манаков Геннадій Михайлович, бортінженер Стрекалов Геннадій Михайлович, космонавт-дослідник Акіяма Тойохіро (Японія) — відстикувався від заднього стикувального вузла модуля Квант орбітального комплексу Союз ТМ-11+Мир.

Після відстикування на станції залишився восьмий основний екіпаж: командир Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер Манаров Муса Хіраманович.

10 грудня 1990 о 03:13:49 UTC корабель Союз ТМ-10 увімкнув двигуни на гальмування для сходу з орбіти, о 05:40:35 відокремився орбітальний відсік, о 06:08:12 UTC спускний апарат приземлився за 69 км на північний захід від міста Аркалик.

Акіяма Тойохіро — японський журналіст, за політ заплатила телевізійна компанія Tokyo Broadcasting System (TBS). Радянська сторона назвала політ першим радянським комерційним і заявила про отримання 14 млн $. Журналіст щодня здійснював телевізійні репортажі тривалістю 10 хв і радіорепортажі тривалістю 20 хв. Системи живлення, відео і телевізійна були несумісними з бортовою мережею, що змушувало використовувати перетворювачі. Телевізійне обладнання масою майже 170 кг було доставлено вантажним кораблем Прогрес М-5 і встановлено сьомим основним екіпажем.

TBS наживо показувала посадку спускного апарата.

7 січня 1991 о 17:03 UTC восьмий основний екіпаж станції — командир Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер Манаров Муса Хіраманович — почав вихід у відкритий космос. Космонавти відремонтували пошкоджено петлю зовнішнього люка модуля Квант-2, закрили для перевірки люк і знову відкрили його. Після цього космонавти закріпили на зовнішній поверхні станції обладнання для установки під час наступних виходів. Наприкінці екіпаж зняв зовнішню телекамеру модуля Квант-2 для ремонту всередині станції. О 22:21 екіпаж закінчив вихід у відкритий космос тривалістю 5 годин 18 хвилин.

14 січня 1991 о 14:50:27 UTC з космодрому Байконур ракетою-носієм Союз-У2 (11А511У2) було запущено вантажний космічний корабель Прогрес М-6.

16 січня 1991 о 16:35:23 UTC Прогрес М-6 пристикувався до заднього стикувального вузла модуля Квант орбітального комплексу Мир+Союз ТМ-11. Корабель доставив запасні частини для заміни несправного обладнання на борту станції.

23 січня 1991 о 10:59 UTC восьмий основний екіпаж станції — командир Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер Манаров Муса Хіраманович — почав вихід у відкритий космос. Космонавти доставили контейнер довжиною 6 м на зовнішню поверхню базового блоку. У контейнері розміщувався складений кран Стріла з поворотним механізмом. Екіпаж встановив Стрілу на місце, де під час запуску базового блоку кріпився обтічник. Кран масою 45 кг міг витягуватись на 14 м і переміщувати вантаж масою до 700 кг. О 16:32 екіпаж закінчив другий вихід у відкритий космос тривалістю 5 годин 33 хвилини.

26 січня 1991 о 09:00 UTC восьмий основний екіпаж станції — командир Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер Манаров Муса Хіраманович — почав вихід у відкритий космос. Космонавти встановили ферму для кріплення двох панелей сонячних батарей модуля Кристал на модулі Квант. О 15:20 екіпаж закінчив вихід у відкритий космос тривалістю 6 годин 20 хвилин.

З 25 червня 1986 орбітальний комплекс з орбітальної станції Салют-7 і пристикованого транспортного корабля постачання Космос-1686 (ТКС-4) здійснювала політ у безпілотному режимі. До 22 серпня 1986 Космос-1686 і двигуни станції збільшили висоту польоту законсервованого комплексу до 492—474 км. Комплекс вичерпав запаси палива. Очікувалось перебування на орбіті до входження в атмосферу 2000. Планувалось повернути станцію на Землю з допомогою Бурана, але програму багаторазових транспортних космічних кораблів закрили після першого випробувального польоту.

Внаслідок високої сонячної активності 1990 зросла щільність верхніх шарів атмосфери, тому комплекс почав неконтрольовано знижуватись. 7 лютого 1991 о 03:44 UTC комплекс зійшов з орбіти, уцілілі рештки впали у малонаселених територіях на кордоні Чилі й Аргентини.

15 березня 1991 о 12:46:41 UTC вантажний космічний корабель Прогрес М-6 відстикувався від заднього стикувального вузла модуля Квант орбітального комплексу Мир+Союз ТМ-11.

15 березня 1991 о 17:14:00 UTC корабель увімкнув двигуни на гальмування для сходу з орбіти і о 18:07:26 UTC згорів у щільних шарах атмосфери.

19 березня 1991 о 13:05:15 UTC з космодрому Байконур ракетою-носієм Союз-У2 (11А511У2) було запущено вантажний космічний корабель Прогрес М-7.

21 березня 1991 стикування очікувалось о 14:28 UTC, під час наближення корабля до станції на 500 м стикування було скасовано.

23 березня 1991 стикування було скасовано при наближенні Прогресу М-7 на 50 м, корабель пролетів за 5 метрів від станції, після цього Прогрес продовжив політ біля станції до з'ясування причин.

26 березня 1991 о 10:12:00 UTC космічний корабель Союз ТМ-11 з восьмим основним екіпажем станції — командир Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер Манаров Муса Хіраманович — відстикувався від переднього стикувального вузла базового блоку комплексу Мир. Для з'ясування причин невдалих спроб стикування Прогресу М-7 космонавти спробували пристикуватись до заднього стикувального вузла модуля Квант з використання системи Курс (зазвичай перестикування відбувається з ручним управлінням). Було виявлено відхилення в роботі системи Курс, корабель Союз ТМ-11 подібно до Прогреса відхилявся від стикувального вузла. Екіпаж закінчив стикування вручну. Причина збою при наближеннях Прогреса виявилась в роботі антени системи Курс біля переднього стикувального вузла базового блоку.

О 10:58:59 UTC космічний корабель Союз ТМ-11 пристикувався до заднього стикувального вузла модуля Квант орбітального комплексу Мир. Перестикуванням було звільнено передній стикувальний вузол базового блоку комплексу для прийому вантажного корабля Прогрес М-7, оскільки його було вирішено використати для наступної спроби стикування.

28 березня 1991 о 12:02:28 UTC Прогрес М-7 пристикувався до переднього стикувального вузла базового блоку орбітального комплексу Мир+Союз ТМ-11.

12 і 14 квітня Прогрес М-7 двома вмиканням двигуна збільшив висоту польоту станції з 360—377 до 370—382 км.

25 квітня 1991 о 20:29 UTC восьмий основний екіпаж станції — командир Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер Манаров Муса Хіраманович — почав вихід у відкритий космос. Муса Манаров зазнімкував пошкоджену антену і повідомив на Землю, що в антени відсутня одна тарілка. Космонавти встановили телекамеру, зняту під час першого виходу 7 січня і зремонтовану всередині станції 26 квітня о 00:03 екіпаж закінчив четвертий вихід у відкритий космос тривалістю 3 години 34 хвилини.

6 травня 1991 о 22:59:36 UTC вантажний космічний корабель Прогрес М-7 відстикувався від переднього стикувального вузла базового блоку орбітального комплексу Мир+Союз ТМ-11.

7 травня 1991 о 16:24:19 UTC корабель увімкнув двигуни на гальмування для сходу з орбіти, відокремилась капсула Радуга, що приземлилась приблизно о 17:20:05 у РСФСР, корабель згорів у щільних шарах атмосфери. Після пирземлення капсулу не вдалось знайти.

18 травня 1991 о 12:50:28 UTC з космодрому Байконур ракетою-носієм Союз-У2 (11А511У2) було запущено космічний корабель Союз ТМ-12 з екіпажем: командир Арцебарський Анатолій Павлович, бортінженер Крикальов Сергій Костянтинович, космонавт-дослідник Хелен Патриція Шарман.

20 травня 1991 о 14:30:42 UTC космічний корабель Союз ТМ-12 пристикувався до переднього стикувального вузла базового блоку орбітального комплексу Мир+Союз ТМ-11.

Після стикування на станції перебували: командир восьмого основного екіпажу Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер восьмого основного екіпажу Манаров Муса Хіраманович, командир дев'ятого основного екіпажу Арцебарський Анатолій Павлович, бортінженер дев'ятого основного екіпажу Крикальов Сергій Костянтинович, космонавт-дослідник сьомого екіпажу відвідин Хелен Патриція Шарман.

21 травня під час сеансу зв'язку з британською школою дівчаток Шерман пояснила, що проблеми з панелями сонячних батарей пов'язані зі зміною орієнтації станції. Згодом цього дня шум від вентиляторів, циркуляційних насосів та іншого обладнання гучністю 75 дБ припинився, а освітлення вимкнулось. Причиною став збій в роботі системи орієнтації, що унеможливило використання сонячних батарей для заряджання буферних батарей станції. Британка повідомила, що Афанасьєв і Манаров розповіли про виникання подібних проблем раніше. Після потрапляння станції на освітлений бік Землі заряджання буферних батарей вдалось продовжити.

26 травня 1991 о 06:15:39 UTC космічний корабель Союз ТМ-11 з екіпажем командир Афанасьєв Віктор Михайлович, бортінженер Манаров Муса Хіраманович, космонавт-дослідник Хелен Патриція Шарман відстикувався від перехідного відсіку базового блоку орбітального комплексу Союз ТМ-10+Мир.

Після відстикування на станції залишився дев'ятий основний екіпаж: командир Арцебарський Анатолій Павлович, бортінженер Крикальов Сергій Костянтинович.

26 травня 1991 о 09:11:59 UTC корабель Союз ТМ-11 увімкнув двигуни на гальмування для сходу з орбіти, о відокремився орбітальний відсік, о 10:04:13 UTC спускний апарат приземлився за 68 км на північний схід від міста Джезказган.

Шерман здійснила політ за програмою Джуно — підтримуваною британською владою приватною програмою.

Програма досліджень Шерман була розроблена радянською стороною і була переважно біологічною. Мішок з 250 тис. насіння братків було закріплено в шлюзовій камері модуля Квант-2 — модулі, не захищеному від космічної радіації. Британка під час зв'язку з британськими школами зазначила, що знайти обладнання на станції набагато важче, ніж було під час тренувань на Землі.