Спелеонім

Спелеонім (грец. σπήλαιον — печера) — підземні топоніми, до яких віднесені назви будь-якого природного підземного утворення у верхньому шарі земної кори, що має вхідний отвір на поверхні землі, зокрема печери, струмка, водоспаду, озера, колодязя тощо.

Спелеонім — назва будь-якого природного підземного утворення у верхньому шарі земної кори.

Різновиди спелеонімів

  • терраспелеоніми — назви підземних об'єктів суходолу.
    • фонніксоніми (лат. fonnix — печера, підземелля) — назви печер, гротів, підземель тощо .
    • стратоніми (лат. stratum — шар) — власні назви геологічних формацій і горизонтів.
    • спеконіми(лат. specus — шахта, рудник) — назви шахт, рудників та їхніх частин.
  • гідроспелеоніми — назви підземних водних об'єктів.
    • батіонім (грец. βατύ — «глибина») — власна назва будь-якого об'єкта підводного океанічного ландшафту.
    • батіоедитоніми — назви підводних нагір'їв.
    • батіовулканоніми — назви підводних вулканів.
    • батіоскопулусоніми — назви підводних піків.
    • батіогіатоніми — назви підводних ям.
    • батіофонніксоніми — назви підводних печер.
    • батіопланоніми — назви підводних рівнин.

Лише для назв підводних западин і мілин виділено окремі терміни — відповідно профундоніми (лат. profundum — «безодня») та вадоніми (лат. vadum — «мілке місце, брід, мілководдя»)


Спелеологія

Спелеологія — наука, що вивчає походження, будову і розвиток печер, можливість їх використання. Наука, що повністю присвячена вивченню найзагадковішої спадщини людства, а саме печер. Назва науки походить від грецького spelaion, що означає печера і логія — наука. Ця цікава наука розкриває всі загадки, пов'язані з печерами, починаючи від їх мікроклімату, вод, флори і фауни, як сучасної так і давньої.


Література

  • Дубічинський В. В. Сучасний тлумачний словник української мови: 50 000 слів / В. В. Дубічинський. — Х: «Школа», 2006. — 832 с.
  • Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии. — М.: Наука, 1988. — 192 с.
  • Суперанская А. В. Общая теория имени собственного / А. В. Суперанская. — М.: Наука, 1973. — 366 с
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.