Справа УФТІ

«Справа УФТІ» — серія репресій проти науковців Українського фізико-технічного інституту 1935—1938 років, яка призвела до розгрому цього наукового центру та загибелі чи від'їзду багатьох провідних його науковців. Основні події розгорталися в період сталінського «великого терору».

Провідні науковці і фігуранти «справи УФТІ» під час візиту Петра Капиці (у нижньому ряду перший праворуч) 1934 року. Нижній ряд — Лев Шубников (розстріляний), Олександр Лейпунський (2 місяці ув'язнення), Лев Ландау (1 рік ув'язнення). Верхній ряд — Борис Миколайович Фінкельштейн, Ольга Миколаївна Трапезникова (дружина Шубникова, фізик), Кирило Синельников, Ю. Н. Рябінін

Передумови

Український фізико-технічний інститут було створено 1929 року за ініціативи російського фізика Абрама Йоффе. За його дорученням і на прохання уряду УРСР група молодих фізиків з Ленінграду на чолі з Іваном Обреїмовим і Олександром Лейпунським переїхала до Харкова.

У березні 1931 року до інституту прибув австрійський фізик та інженер Олександр Вайссберг. В інституті було побудовано генератор високих напруг для розщеплення атомних ядер. Лабораторія низьких температур мала установку для зрідження гелію.

Відділ теоретичної фізики очолював Лев Ландау. Він у 1934 організував у Харкові міжнародну конференцію за участі Нільса Бора.

Справа Корця 1935—1936

Інститут розвивався як міжнародний центр світового рівня з фундаментальних проблем фізики. Проте радянське керівництво намагалося спрямувати роботу науковців на прикладні та військові теми. Інститут мав стати режимним об'єктом із обмеженою взаємодією із зовнішнім світом. Волелюбність багатьох учених УФТІ заважала владі.

1 грудня 1934 року новим директором УФТІ було призначено Семена Абрамовича Давидовича. У нього негайно виник конфлікт з більшістю керівників наукових груп. Вже за кілька місяців вони написали прохання до ЦК ВКП(б) з проханням звільнити Давидовича, а замість нього призначити Лейпунського, який у той час працював у Кембриджі в лабораторії Е. Резерфорда. Рішення у Москві було прийняте досить швидко, але у Харків його не повідомили. Тому Давидович як контрзахід звернувся до Харківського управління НКВС із заявою про змову Ландау і Вайссберга з метою саботажу військової тематики наукових досліджень.[1]

Арештувати Ландау і Вайсберга тоді не вдавалося, тому мішенню було обрано студента Мойсея Корця. Спочатку його виключили з комсомолу, а за декілька тижнів заарештували. В інституті провели збори, на яких усі одноголосно затаврували Корця як ворога і шпигуна.[1]

Тим не менш, восени 1935 року за вказівкою з Москви Корця звільнили з-під арешту, а Давидовича — з посади директора інституту.

Справи 1937—1938

Основні репресії проти співробітників УФТІ розгорнулися у 1937 році. Необхідність придушення виступів науковців УФТІ та позбавлення його іноземців збіглася з потребою обласного управління НКВС у розкритті політичних змов. За задумом слідчих, в УФТІ існувало дві контрреволюційних організації: троцькистсько-бухарінська, на чолі з Шубниковим і Ландау, і закордонна шпигунська фашистська, очолювана Вайсбергом. Співробітникам НКВС вдалося витягнути зізнання з Шубникова, Розенкевича, Горського, Фоміна. Проте справа проти Вайссберга розвалювалася, оскільки ані Вайссберг, ані Вайсельберг, ані Гоутерманс не давали покази проти колег.

1 березня було заарештовано Олександра Вайссберга. 4 березня — австрійського хіміка Конрада Вайсельберга. Вайсбергу вдалося врятуватися: його видали гестапо у 1940 році. Вайсельберга засудили до смертної кари 28 жовтня, а розстріляли 16 грудня 1937 року.[2]

У квітні 1938 року в Москві було заарештовано Льва Ландау, Моїсея Кореця і Юрія Румера за справою про антиурядову листівку. Проте невдовзі Ландау і Корецю пригадали й роботу в УФТІ.

Наслідки «Справи УФТІ»

Загалом було заарештовано 16 осіб, 8 з них розстріляно.[3] Також усі іноземці, які не були заарештовані, назавжди залишили Радянський Союз.

Загиблі науковці
  • Лев Шубников. Розстріляний 10 листопада 1937
  • Конрад Вайсельберг. Заарештовано 4 березня 1937. Розстріляний 16 грудня 1937 року.
  • Розенкевич Лев Вікторович. Заарештовано 5 серпня 1937 року. Розстріляно 9 листопада 1937 року.[4]
  • Горський Вадим Сергійович. Заарештовано 21 вересня 1937 року. Розстріляно 8 листопада 1937 року.[5]
  • Фомін Валентин Петрович, інженер-фізик. Заарештовано 7 жовтня 1937 року. Розстріляно 22 листопада 1937 року.[6]

Доля невідома
  • Комаров Петро Фролович. Парторг, керівник будівництва станції глибокого охолодження. Ймовірно, розстріляний 1937 року.
  • Абрам Давидович. Ймовірно арештований і розстріляний 1937 року.

Іноземні науковці УФТІ, які залишили СРСР через репресії
  • Олександр Вайсберг. Заарештований 1 березня 1937 року. Виданий гестапо 1940 року
  • Фрідріх Гоутерманс. Заарештований 1 грудня 1937 року. Виданий німцям у травні 1940 року.
  • Мартін і Барбара Руеманни. Виїхали до США у 1937 на знак протесту проти арешту Вайсберга.
  • Ласло Тісса. Виїхав з СРСР 1937 року.
  • Георг Плачек. Остаточно виїхав до США 1938 року.

Тимчасово вимушені відмовитися від наукової діяльності через «справу УФТІ»
  • Олександр Лейпунський. Заарештований 14 червня 1937 року. Звільнений 9 серпня 1937 року.
  • Іван Обреїмов. Заарештовано 22 липня 1938 року. Звільнено 21 травня 1941
  • Лев Ландау. Заарештовано 27 квітня 1938 року. Звільнено 28 квітня 1939 року.
  • Мойсей Корець. Заарештований у 1935 році, пізніше повторно заарештований 27 квітня 1938 року. Звільнено 1952 року.

Примітки
  1. Холодна гора, с. 201—204
  2. Дело УФТИ, с. 224
  3. Валентина Гаташ. Фізика з грифом «Цілком секретно» Дзеркало тижня, 7 лютого 2003
  4. Френкель В. Я. Лев Викторович Розенкевич // Чтения памяти А. Ф. Иоффе. 1990. С.89-99.
  5. Владислав Кислов. Вадим Сергеевич Горский (1905—1937)
  6. Фомин Валентин Петрович

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.