Синельников Кирило Дмитрович
Кири́ло Дми́трович Сине́льников (нар.16 (29) травня 1901, Павлоград, нині Дніпропетровської області — пом.16 жовтня 1966, Харків) — український фізик-експериментатор. Дійсний член АН УРСР (з 1948). Заслужений діяч науки УРСР (1951).
| Кирило Дмитрович Синельников | |
|---|---|
 | |
| Народився |
16 (29) травня 1901 Павлоград, Катеринославська губернія |
| Помер |
16 жовтня 1966 (65 років) Харків |
| Поховання | |
| Місце проживання | Харків |
| Країна |
 Російська імперія →  СРСР |
| Діяльність | фізик, фізик-ядерник |
| Alma mater | Кримський університет |
| Галузь | Фізика |
| Заклад | Харківський фізико-технічний інститут |
| Звання | Професор |
| Ступінь | Доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Абрам Йоффе |
| Аспіранти, докторанти | Милославський Володимир Костянтинович |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
   |
Біографічні відомості
Народився в родині земського лікаря. Початкову освіту отримав вдома, а потім у Павлоградської чоловічій гімназії (1912).
Вступив на фізико-математичний факультет Кримського (Таврійського) університету ім. М. В. Фрунзе (1920) у Сімферополі. Під час навчання працював на кафедрі фізики (лабораторний механік, лаборант, асистент), займався науковими дослідженнями під керівництвом відомого професора-електротехніка С. М. Усатого. Повний курс університету закінчив достроково (1923).
За запрошенням С. М. Усатого працював в Азербайджанському державному університеті (м. Баку) старшим викладачем кафедри фізики. У Бакінському університеті виконав перші наукові роботи з електролізу твердого тіла. На V Всесоюзному з'їзді фізиків виступив з доповіддю і привернув увагу відомого фізика А. Ф. Йоффе, який запросив К. Синельникова до Ленінградського фізико-технічного інститут (ЛФТІ). Там К. Синельников разом з І. В. Курчатовим вивчав фізику діелектриків, у 1926 році до цієї роботи долучився А. К. Вальтер.
Закінчив Кримський університет у Сімферополі разом з І. В. Курчатовим у 1923, викладав фізику в Баку, працював у лабораторіях Абрама Йоффе у Ленінграді (1924 − 1928). З 1928 по 1930 рік стажувався у Великій Британії (Кембридж) у Кавендишській лабораторії Ернеста Резерфорда в Англії. Продовжував займатися фізикою твердого тіла. Створив вакуумний електромотор на 180 000 обертів на хвилину. Кандидат фізико-математичних наук (ступінь присвоєно без захисту). Після закінчення стажування повернувся до Харкова (1930).
З 1930 — керівник відділу фізики атомного ядра у фізико-технічному інституті у Харкові (з 1944 — його директор). Під керівництвом К. Синельникова у Харкові вперше було здійснено розщеплення атома (10.10.1932). Заклав основи розвитку ядерної фізики в СРСР.
Викладав у Харківському механіко-машинобудівному інституті, який у 1949 році ввійшов до складу Харківського політехнічного інституту, а з 1936 року викладав у Харківському державному університеті. Очолював кафедри електронних та іонних процесів, експериментальної фізики, прискорювачів.
Близько 200 наукових праць та винаходів, що стосуються фізики діелектриків, напівпровідників, фізики і техніки високих напруг, ядерної фізики, фізики та техніки вакууму. Високоталановитий експериментатор і винахідник, досконалий знавець ядерних дослідів та організатор дослідної праці, творець школи фізиків-ядерників.
Нагороджений трьома орденами Леніна.
Президія АН УРСР започаткувала премію ім. К. Д. Синельникова (1974).
Джерела та література
- Храмов Ю. А. Синельников Кирило Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 562. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — 543, [1] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 164.