Співак Олександр Сергійович

Народився в місті Жданов, сучасний Маріуполь. Почав грати у футбол в 10 років. Вихованець футбольної школи «Новатор» (Жданов) та Училища олімпійського резерву (Донецьк). Перший тренер — І. Бризгін.

У дорослому футболі дебютував 1992 року виступами за «Сілур» (Харцизьк), який виступав у Перехідній лізі — четвертому за рівнем дивізіоні. В команді виступав до кінця 1993 року, взявши за цей час участь у 33 матчах чемпіонату, в яких забив три голи.

На початку 1994 року відправився за кордон, підписавши контракт з учасником польської Екстракласи «Сталлю» (Мелець), в якій грав до кінця сезону, зігравши 16 матчів в чемпіонаті.

Влітку 1994 року повернувся на батьківщину, підписавши контракт з першоліговим СК «Одеса», проте провів в команді лише два місяці, після чого став гравцем іншої одеської команди — «Чорноморця», у складі якого зіграв до кінця чемпіонату, ставши віце-чемпіоном України і дійшов до півфіналу кубку.

Влітку 1995 року став гравцем «Шахтаря» (Донецьк), у складі якого ще двічі ставав віце-чемпіоном України, а 1997 року виграв і свій перший трофей — кубок України, зігравши того року у 6 матчах турніру, в тому числі і у фіналі. Щоправда вже з сезону 1997/98 футболіст втратив місце в основі і грав здебільшого за друголіговий «Шахтар-2», а також здавався в оренду в першолігову «Сталь» (Алчевськ).

У сезоні 1998/99 Співак виступав у вищоліговій «Зірці» (Кіровоград), а у наступному — за «Металург» (Запоріжжя).

Влітку 2000 року перейшов до петербурзького «Зеніту», за який відіграв 7 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Зеніта», був основним гравцем атакувальної ланки команди. Довгий час був штатним пенальтистом команди. Разом з пітерцями вигравав чемпіонат Росії 2007 року і Кубок Прем'єр-ліги у 2003. 2006 року в зв'язку з лімітом на легіонерів були змушений прийняти громадянство Росії. Влітку 2007 року був виставлений на трансфер та незабаром оголосив про завершення кар'єри[1].

На початку 2008 року Співак підписав дворічний контракт з «Ростовом». Однак у лютому клуб відмовився від гравця, і Співак прийняв рішення про завершення ігрової кар'єри[2][3].

У травні 2008 року футболісту надійшла пропозиція від петербурзького «Динамо», Яке виступало на той момент в зоні «Захід» другого дивізіону. Гравець взяв час на роздуми, і існувала ймовірність його повернення у великий футбол[4]. Проте футболіст не став відновлювати кар'єру, і ця новина продовження не отримала.

Протягом 1996–1997 років виступав за молодіжну збірну України, зігравши за цей час у 8 іграх.

2 червня 2001 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної України в матчі-кваліфікації на ЧС-2002 проти збірної Норвегії, вийшовши на 59 хвилині замість Андрія Воробея. Через два місяці, 15 серпня, Співак знову одягнув футболку національної збірної. Цього разу у товариській грі проти збірної Литви, відігравши перший тайм, після чого в перерві був замінений на Сергія Шищенка.

Після цього за збірну Олександр не грав більше року і лише 7 вересня 2003 року зіграв у матчі-кваліфікації на Євро-2004 проти збірної Вірменії, вийшовши на 69 хвилині замість Геннадія Зубова. Ця третя гра стала останньою для Співака у футболці збірної України. А 2006 року, прийнявши зі своїм співвітчизником та одноклубником Олександром Горшковим російське громадянство, втратив право виступати за збірну[5].

• Володар Кубка України: 1997
• Срібний призер чемпіонату України: 1995, 1997, 1998
• Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2001
• Володар Кубка Прем'єр-Ліги Росії: 2003
• Срібний призер чемпіонату Росії: 2003
• Чемпіон Росії: 2007

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Співак Олександр Сергійович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Співак Олександр Сергійович на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua