Спікливість глинистих порід

Спікли́вість глинистих порід — властивість порід ущільнюватись при випалюванні з утворенням твердого каменеподібного черепка зі зниженням водопоглинання до 5%.

Спікливість визначається присутністю мінералів (польові шпати, слюди, хлорити, карбонати, гіпс, сполуки заліза і т.ін.), здатних плавитися раніше, ніж основна маса.

Спікливість глинистих порід проявляється в зменшенні пористості черепка, що вимірюється величиною його водопоглинання.

Параметри

Інтервалом спікання називається температурний інтервал від початку спікання до початку вспучення і деформації, коли водопоглинання перестає падати.

Температурою спікання є температура, за якої випалюваний черепок без ознак перепалу зменшує своє водопоглинання до 5% і менше. Температура спікливості глинистих порід коливається у широких межах:

  • у легкоплавких глинистих порід — від 950 °C до 1 150 °C (монтморилонітові, гідрослюдисті, палигорськітові різновиди порід);
  • у тугоплавких та вогнетривких — від 1150 °C до 1 400 °C (каолінітові і галуазітові глини).

Температура спікливості підвищується у глинах, що вміщують велику кількість кварцу, і знижується у разі наявності в них польових шпатів, оксидів заліза, карбонатів кальцію, магнію і лугів.

Інтервалом спікання є температурний інтервал від початку спікання до початку перепалу — деформацій, спучування, оплавлення і межі падіння водопоглинання. Оптимальний інтервал спікання — 100—150 °C. У деяких різновидах вогнетривких і тугоплавких глин він досягає 300—350 °C. Короткий інтервал спікання в 30—50 °C приводить до браку виробів.

Див. також

Література

  • Наказ «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» 17 грудня 2004.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.